Людмила Чорнобай понад рік лишалась єдиною мешканкою багатоповерхівки у "червоній зоні" Херсона. Будинок неодноразово був під обстрілами російських військових. У ньому вибиті вікна, двері, пошкоджені стіни. Є квартири, які після влучань снарядів вигоріли вщент.
На початку січня 2026 року під час пожежі внаслідок чергового обстрілу Людмилу із задимленої оселі врятували працівники ДСНС і волонтери. Зараз вона тимчасово живе в одній з міських лікарень.
За три місяці Людмилі Чорнобай виповниться 88 років. Кілька тижнів жінка проживає в одній з лікарень Херсона. Сюди її евакуювали на початку січня. Вперше за тривалий час вона змогла поїсти гарячої їжі та поспати у теплі, говорить Людмила.
"Останній рік не було ні тепла, ні води, ні газу, ні електрики. Нічого не було", — каже жінка.
Район, у якому проживає Людмила, цілодобово перебуває під обстрілами. Понад рік жінка мешкала у багатоповерхівці одна, решта людей – евакуювались. Виїхати неодноразово пропонували і їй, але вона щоразу відмовлялась.
"У мене десять котів було. Я через них нікуди не їхала. Та і стара я, 88 років. Ще в дорозі помру. Краще я вдома, у себе у квартирі. Ось і залишилась. Мені ніхто не забороняв. І я жила. Ви знаєте, з котами не страшно, ніби так і має бути", — каже вона.
Їжу Людмила готувала на переносній плитці, для якої купувала газові балончики. Воду деякий час їй давала жінка, яка жила у приватному секторі неподалік.
"Вона мені сама запропонувала через день приходити на місце в конкретний час. Вона прибігала на це місце і приносила воду. Я вже до дому несла сама", — розказує херсонка.
4 січня 2026 року у будинок черговий раз влучив російський снаряд і зайнялася пожежа. По квартирах почав розходитись дим, розповідає Людмила. У двері постукали рятувальники та волонтери, які евакуювали жінку і відвезли її у лікарню.
"Вони мене посадили на ноші з тканини й в машину швидко віднесли. Я кричала їм, щоб візок з документами взяли. Ну вони мене, дай Боже їм здоровʼя, легко, комфортно та обережно на перший поверх спустили. Сказали: "Бабуся, сама ти будеш довго йти, ми тебе донесемо". Ну я їм довірилася. Кажу їм: "Несіть мене". Вони спустили, посадили в машину і привезли сюди", — сказала жінка.
Людмила розповіла, що якби не пожежа, квартиру б вона не залишила. До цілодобових обстрілів і умов проживання вже звикла. Після виписки з лікарні жінка планує повернутися додому, хоча місцева влада і волонтери пропонують їй переїхати у більш безпечний район Херсона або сусідню область.
"Я задоволена лікарнею, але я хочу додому, хочу бачити свою квартиру. Своїх котів я, мабуть, вже не побачу. Хоча, може хтось і вибіг з квартири, коли була пожежа. Були відкриті двері й вони могли вибігти. Але ж вони пропадуть, на вулиці ж морози", — каже Людмила.
Раніше у поліції повідомляли, що з одного з небезпечних районів прифронтового Херсона евакуювали 35-річну жінку та її шестирічного сина.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram та YouTube.
