Перейти до основного змісту
У Харкові відбулася акція "Не мовчи! Полон вбиває!" на підтримку військовополонених

У Харкові відбулася акція "Не мовчи! Полон вбиває!" на підтримку військовополонених

Ексклюзивно

У Харкові біля станції метро "Університет" 12 січня відбулася акція на підтримку українських військовополонених.

До акції долучилися близько 300 людей, повідомляє кореспондентка Суспільне Харків.

15 січня буде друга річниця, як мати військового Наталія не має жодної звістки про сина: він вважається безвісти зниклим. 15 січня 2023 року він зник під Кремінною.

Наталія, мати захисника
Наталія, мати бійця Дмитра, який зник безвісти. Суспільне Харків

"Цей біль не гострий, але хронічний. Я живу і це в мене, як тло. Що б я не робила: п'ю я каву, йду на роботу, виконую свою хатню роботу, лягаю спати. — завжди в мене одне питання: де він? Що з ним? Чи живий він? І завжди я думаю про те, що кожна людина у світі, кожна мати, кожна близька людина, в котрої пропала людина безвісти або в полоні, вона має право знати, що з її близьким і якщо він загинув, має право по-людськи заховати його. І цього гідний кожен наш герой, кожен", — говорить Наталія.

"Не мовчи! Полон вбиває!"
Харківці на акції на підтримку українських військовополонених, 12 січня 2024 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Нічого не чули, на зв'язок не виходив. Ніяких новин, ніяких звісток. Зараз йому повних 29 років. На момент зникнення йому було 27.
У Харкові відбулася акція "Не мовчи! Полон вбиває!"
Дружина полоненого військового Олександра Єлизавета. Суспільне Харків/Валерія Ємець

Чоловік Єлизавети, 30-річний Олександр, перебуває в полоні 31 місяць.

"Він потрапив у полон з "Азовсталі". Ми їздимо на акції — це як якесь полегшення, що ми щось робимо, а не просто сидимо. Які й всі хлопці з "Азовсталі" він перебуває вже там довгий-довгий час. Є інформація, що з ним все добре, але полон — це ж не життя. Ми дуже його чекаємо вдома і хочемо, щоб він скоріше був з нами. Син зі мною поруч на акції, тому що він кожен день плаче і хоче, щоб тата повернули додому", — розказує дружина полоненого.

У Харкові відбулася акція "Не мовчи! Полон вбиває!" на підтримку військовополонених
Син захисника на акції на підтримку українських військовополонених, 12 січня 2024 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Є тільки листи. Ми їх відправляємо, але він їх не отримує. Одного разу, ми знаємо, що лист дійшов до нього і все. А за всі інші листи ми нічого не знаємо.

Володимир Спіцин
Володимир Спіцин. Суспільне Харків/Валерія Ємець

Військовослужбовець Володимир Спіцин 31 грудня потрапив на лікування після декількох поранень.

"Я дізнався, що сьогодні буде акція, прийняв знеболювальне, відпросився і приїхав сюди підтримати побратимів, які перебувають зараз в полоні. Не тільки Маріупольський гарнізон — я про них чув, я про них знаю, я знаю, як вони воювали — але і своїх, з якими воював. Я знаю, наразі вони в полоні, або безвісти зникли, тому я приїхав підтримати. Якщо ми забудемо, що зараз є війна, що є загиблі, зниклі безвісти, ті, хто в полоні страждають, то що буде далі?", — говорить боєць.

Харківці на акції на підтримку українських військовополонених, 12 січня 2024 року
Харківці на акції на підтримку українських військовополонених, 12 січня 2024 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець
Про тих, хто перебуває в полоні, ми дізнаємось тільки зі слів [російських] полонених. Тому що ми заходимо на ту позицію, де були наші, а вони розповідають, що брали в полон, деяких наших вбивали. Це, на жаль, велика шкода і велике горе, але є ті, хто до них потрапив в полон. Ми дізнаємось про це тільки зі їхніх слів або з відео, які викладають окупанти про полон. Ніякого листування, ніякого доступу до них немає. Ми не маємо змоги і взагалі інформації, де вони.
Колишній військовополонений Ігор Шишко
Колишній військовополонений Ігор Шишко. Суспільне Харків/Валерія Ємець

Голова ветеранського простору "Пліч-о-пліч" Ігор Шишко потрапив до полону 22 травня 2022 року під час виконання бойового завдання.

"Відпустили мене, звільнили завдяки суспільству Україні, завдяки моїй родині, зусиллям Координаційного штабу поводження з військовополоненими 31 травня 2024. Я безпосередньо знаю, що таке тортури, що таке перебування в полоні. Кожну годину, кожну хвилину згадую тих людей, які перебували зі мною, тих захисників України, цивільних, які потрапили в полон. І це біль: кожний день, кожну хвилину, кожну мить і знущаються, вбивають, б'ють, тортури електрострумом, побиттям, не надавання медичної допомоги, не надавання їжі", — розказує ветеран.

Ігор Шишко після полону
Ігор Шишко після полону. Костянтин і Влада Ліберови
Не дають декілька днів хліба, потом дають по буханці на людину і потім це все змушують з'їсти. Це спричиняє суцільні страждання, бо забивається шлунково-кишковий тракт. Нема сонця, нема вітру, нема нічого. Холод постійний, температура не вище 5°. Я сам важив близько 110 кг, повернувся — 60 кг.

За словами Ігоря, у полоні — повна інформаційна блокада.

"Не мовчи! Полон вбиває!"
Харківці на акції на підтримку українських військовополонених, 12 січня 2024 року. Суспільне Харків/Валерія Ємець

"Ми нічого не знали ні про наші родини, не отримували листів, не отримували їжі. Їжа — це 170-200 грамів водички, в якій плаває просто капусточка. Іноді там бували каші, іноді давали дійсно їжу, коли приїжджали перевірки, але це один-два дні. Дають рибу з кістками, перемішану з кашею і спеціально гарячу, щоб людина опеклася, накололась кістками", — згадує військовий.

801 день жахливих тортур, щоденних, моральних, психологічних, фізичних. Це ГУЛАГ XXI сторіччя. Я не розумів [що звільнили з полону] до останньої миті. Я зрозумів тільки тоді, коли відчув рідну землю, коли побачив побратимів, українські номери. І мені до останньої миті не вірилось, що я знаходжусь на рідній вільній землі, в Україні. Такою акцією хочу донести те, що Україна, Харківщина поряд з тими хлопцями й дівчатами, хто перебуває в полоні. І ми їх заберемо звідти. Живими.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube

Топ дня
Вибір редакції
На початок