Наталя Сухомлин у травні евакуювалася з села Новоосинового на Куп’янщині разом з чоловіком та трьома дітьми. Нині родина живе у волонтерському шелтері у Харкові. Тут є окремі спальні, кухня, санвузол з душем та пральними машинами. За сім місяців у шелтері знайшли прихисток 107 родин.
З початку повномасштабної війни родина переїжджає вже вдруге: до Новоосинового Наталя з чоловіком та дітьми жили у сусідній Ківшарівці. Квартиру там побило обстрілами, але вона вціліла, каже жінка.
"Стало зовсім погано, тому погодилися на евакуацію"
"Жити у під’їзді п'ятиповерхівки, де немає жодного сусіда — це дуже важко. Жили там ще восени, доводилося багаття палити й на ньому їсти варити, навіть таке було. Не було газу, світла, ми на вулиці все це робили. Воду приносили, бо її теж не було. Коли до села переїхали, у нас там свій колодязь був", — розповідає переселенка.

"Тимчасово жили у сусідньому селі Новоосиновому, тому що у Ківшарівці не було опалення та вимикали світло. У Новоосиновому була пічка. Намагалися жити як могли, але діти, звісно, передусім. Вже стало зовсім погано, тому погодилися на евакуацію", — говорить Наталя Сухомлин.

"У нас і Ківшарівка, і Новоосинове поряд: там влучають — у нас все чутно. Поряд і поля, і відкрита місцевість — звук лунає дуже далеко. Вибухи були щодня, єдине, що інтенсивність різна бувала: і вранці, і вночі, частіше й частіше", — каже Наталя Сухомлин.


"Ми сільські жителі — посадили город, все ж намагалися, чекали, сподівалися на те, що буде спокійно. Але оскільки воно почало посилюватися, ми зрозуміли, що чекати просто немає сенсу. Коли виїжджали, в останній вечір теж було влучання і вимкнули світло", — говорить жінка.

Родина переселенців тимчасово живе у Харкові
"У Харкові відпочили, прийшли до тями. Спати, коли не тремтять вікна — це вже добре", — розповідає Наталя Сухомлин.
Діти Наталі — школярі, вони завершили навчальний рік дистанційно.

13-річний Артем Сухомлин — середній син у родині, закінчив восьмий клас. У нього є 16-річний брат Роман та 11-річна сестра Ілона.
"Виходимо на відеоуроки, але взагалі через "Просвіту" навчаємося, там прикріплюють завдання і ми їх там здаємо", — каже Артем.

За його словами, у шелтері є все необхідне.
"У нас сусіди з дітьми, з ними ми товаришуємо. Якщо буде можливість, планую навчатися до 11 класу, а потім хотілося б стати далекобійником. Але там є свої недоліки, наприклад, що родину довго можу не бачити. Коли закінчиться війна, хочу повернутись додому і продовжувати жити нормальним життям", — каже Артем Сухомлин.
У шелтері можна розмістити до 15 людей
Цей шелтер за підтримки донорів орендували та облаштували волонтери громадської організації "Я врятований", які займаються евакуаціями на Харківщині. Тут можуть одночасно розмістити до 15 людей, говорить представник організації Артур Виноградов.

"Це три-чотири родини, вони у нас транзитом від тижня до місяця перебувають, або поки ми їм оформлюємо необхідні виплати, щоб люди за щось могли орендувати житло, або годувати себе. Ми шукаємо, де їм буде зручніше, куди вони згодні їхати, де для них будуть найбільш комфортні умови. Домовляємося з партнерами, проводжаємо їх на потяг", — розповідає Артур Виноградов.

У середньому за тиждень з Куп’янського району волонтери цієї організації вивозять до 12 людей, говорить Виноградов.
"Багато людей на куп’янському, вовчанському напрямках вже втратили безпечність, настільки звикли до цього, кажуть: "Хай буде, що буде". Тому виїжджає дуже мало людей", — розповідає чоловік.

За словами Наталі Сухомлин, її родина планує переїхати на Житомирщину у приватний будинок.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube