Під час окупації села Борщівки, що за 11 кілометрів від Балаклії, російські військові крали пальне, техніку і пшеницю, а зерносховища пошкодили обстрілами. Пів року окупанти розміщували на дворі підприємства свою техніку та склади зброї, а до та після окупації — били по території. Аграрії встигли розмінувати частину полів, восени посіяли озиму пшеницю, а навесні знову вийшли у поля.
Про наслідки окупації, катування та перспективи відновлення — читайте у матеріалі Суспільне Харків.
Втрати зерна та техніки
Пів року під час окупації на складах та в полях підприємства росіяни розміщували техніку, звідси вони обстрілювали інші населені пункти, говорить директор агрофірми "Борщівське" Іван Шуляк. За цей час окупанти вкрали вантажні та легкові автівки, пальне та зерно. Частина врожаю пошкоджена.
"Був насіннєвий фонд ячменя, який ми витягували з-під завалів, з-під плит, насіннєвий фонд пшениці. Коли господарство визволили, склади були розкриті. Вересень був досить у нас дощовий. Зерно лежало просто неба. Частину врожаю на полях нам не вдалося зібрати, частину — збирали незрозумілі нам люди", — розповідає Шуляк.
За його словами, окупанти вкрали близько 100 тонн дизельного пального.
"Десь можу помилятися, незібраний врожай на площі близько 250 гектарів. Зібраний врожай невідомими особами на площі 700 гектарів. Ми зробили заяву до відповідних органів. Що вкрадено — до поліції, що незібране — у територіальну громаду заява зроблена, що є руйнування — прокуратура проводила слідчі дії", — каже Шуляк.
Також агрофірма втратила увесь автопарк: 10 автомобілів. Перші удари по території агрофірми у Борщівці окупанти завдали торік 26 лютого, розповідає Шуляк.
"Склади ми частково ремонтуємо. У всі склади були влучання. Згоріла лінія очищення зерна. Зерно приходило в одну точку і розподілялося. Було два влучення, лінія згоріла", — говорить директор підприємства.
Сам керівник виїхав з села до Харкова 26 лютого і повернувся восени після звільнення.
"Хазяйнувати вони почали в середині літа. До того стояли блок-пости, а потім вони намагалися організувати якусь господарську діяльність. Хтось їм помагав, хтось відкрито їм протидіяв. Головний агроном і староста — це люди проукраїнські, які займали однозначну позицію, їх кидали на підвал", — розповідає Іван.
Катування струмом й пістолетом
З окупантами головний агроном Микола Бовдуй співпрацювати відмовився, тому ходив на допити та сидів у підвалі.
"У нас вони були двома заїздами. Перші були дуже зухвалі. Вони заїжджали, їх побили добряче, пиха з них спала, так би мовити. Як потрапив у підвал? По доносу. Все по доносу. У них були записки, шукали навідників, диверсантів. У них план був по таких заходах. Я там недовго пробув, три доби. Але дісталося", — розповідає Бовдуй.
З підвалу Миколу відпустили за 10 днів до звільнення села.
"Я на двох допитах побув. Вони від мене нічого не добилися. Їм хотілося зізнання, що я навідник, хоча вони й недалеко від істини були. Коли вони мене забирали, я поміняв телефон. Взяв старий телефон. Вони шукали, але нічого не знайшли. На старому телефоні останній зв'язок був два місяці назад", — розповідає агроном.
Під час допитів до чоловіка застосовували різні види тортур.
"Допит — погане діло. Утрьох ставлять питання. Допити після опівночі, світло в очі. Струм електричний — це найстрашніше, коли він крутив. Прикладали й пістолет до скроні. Палкою били, синє все було ще два тижні після того. Я вам скажу, електрошокер, який потім був на другому допиті, так це як казка після того струму", — згадує катування Микола.
Звільнення та перезапуск роботи
У вересні в селі тривали бої.
"У нас лінія розмежування була у 15 кілометрах звідси. Ми з українськими військовими спілкувалися, допомагали. Вони мені тоді за два тижні десь сказали, що готуйся, все буде добре", — розповідає керівник підприємства Іван Шуляк.
Село звільнили торік 10 вересня.
"Одразу ми 12 вересня почали працювати. Не було електроенергії два місяці, газу, неможливо було на повну працювати. Але знайшли електростанцію, запустили господарство", — говорить Шуляк.
Після звільнення Борщівки українськими військовими працівники встигли посіяти озиму пшеницю.
"Осінню вдалося на полях, де не було мін, не було боєприпасів, посіяти 300 гектарів озимої пшеницю. Усю зиму нам прийшлось бур'яни валити на землю, дивитися, що там, збирати боєприпаси. Що не могли зібрати, сапери підірвали на місці. Знаходили склад боєприпасів для "Градів", і 152 мм і 203 мм снаряди, касетні боєприпаси розкриті й не розкриті. Усю зиму боролися з цим", — розповідає про складнощі роботи Шуляк.
Цієї весни аграрії посіяли ячмінь, тепер готуються до нового етапу польових робіт.
"Нам вдалося посіяти 470 гектарів ранніх зернових, ячменю. Готуємо техніку до посівів кукурудзи й соняшника. Можливо, ще просо, люцерна. Намагаємося повний цикл відновити в господарстві", — говорить Шуляк.
Головний агроном Микола Бовдуй радіє, що рік тому частину техніки вдалося заховати від російських військових.
"Техніку ховали по селу. Ми її вивезли. Поховали під деревами, по кущах, по дворах. КамАЗи, легкові машини вони забрали, а так, сільськогосподарську техніку ми вивезли", — каже Бовдуй.
Про відновлення
До початку бойових дій на підприємстві працювало 60 людей, нині — 40, говорить директор агрофірми.
"Працівників обмаль, але достатньо, щоб вести сільськогосподарську діяльність. Працівники й служать, і є ті, хто виїхав. Всяке є. І загиблий у нас є працівник, водій бензовоза. Але відновлювати потрібно", — каже Шуляк.
Остаточні збитки ще не підрахували, але щоб відновити пошкоджене майно, потрібні щонайменше 20 мільйонів гривень, впевнений директор.
"Склади, покрівля, лінія: все пошкоджено. Воно будувалося роками й навіть важко сказати, скільки це, якщо перевести на теперішні ціни. Склади — тоді все це коштувало 12 мільйонів. Щоб відновити, може, прийдеться 20 мільйонів покласти. Збитки до кінця не пораховані. Дуже важко оцінити", — говорить Шуляк.
На відновлення знадобляться роки, говорить керівник агрофірми: "Скільки років треба буде нам працювати, щоб довести господарство до того рівня, що було. Був майже автоматизований процес, техніка з навігацією, водій сидить у сорочці, а сама система працює. Частини цього немає. Потрібен час, люди, нерви й все інше".
Разом з тим директор підприємства впевнений, що окупанти понесуть покарання за злочини: "Ті, що покарані, ми їх знаходили по лісосмугах і на узбіччях доріг, щойно приїхали сюди. То вже покарані, а інші будуть, думаю, покарані тим же способом. Навряд чи вони вийдуть з України благополучно".
Читайте також
"Вони напівголодні зараз": ферма на Харківщині шукає корми для корів після окупації
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
