Збройні сили України повідомили про звільнення від російських окупантів селища Шевченкове 10 вересня. Нині вся територія Шевченківської громади деокупована.
Як живе громада, які має потреби та як місцеві жителі оговтаються після окупації — у розмові із Суспільне Харків поділився її голова Валерій Приходько.
Хроніки звільнення та потреби жителів
За офіційною інформацією, територія селища була звільнена 10 вересня. Коли ви повернулись на робоче місце?
Завдяки героїчному наступу наших Збройних сил 7 вересня о 22-ій годині перші військові були біля будівлі селищної ради [селище Шевченкове — ред.]. Потім ще пройшло декілька днів: вважається, що десь 10-12 вересня — це визволення Шевченківської громади від цих "рашистів". Я з 10-го числа тут відновив свою роботу.
Які нині потреби у громади? Чи достатньо продуктів та ліків?
За цей час зробили волонтерський хаб. В основному — це волонтери й працівники селищної ради. У ньому ми збираємо продукти й звідти перенаправляємо по інших територіях. Охопили, як свою громаду, так і вивозимо постійно у Петропавлівку, Просянку, Дворічну, Бурлук. Продуктів вдосталь. У центральній лікарні ліки є, але по громаді потреба лишається.
Дуже приємно, що нас підтримує вся Україна. Буває так, що гуманітарну допомогу просто немає куди складати. Приїхало 10 фур, а потім ще сім. Волонтери з ніг падають, розвантажують.
З паливом допомагає Харківська обласна військова адміністрація, ми його раціонально використовуємо для підвезення гуманітарки, для роботи генераторів. Гуманітарної допомоги дуже багато. Йшла від ХОВА, ООН, "UNICEF", "Червоного хреста", деяких депутатів.
На території громади нині є зв'язок, проте відсутнє енергопостачання. Коли плануєте відновити та що робитимете з опаленням громади?
Електрика пропала числа 12-го. Лінія велася від Росії. Нині відновлюють лінію Харків-Гракове і потім — через Шевченкове на Куп'янськ. Люди це розуміють, з розумінням до цього ставляться. Обіцяють, що з дня на день електрика буде. Від електрики залежить і подача води. Нині воду до громади доставляють працівники ДСНС.
Опалення індивідуальне по нашій громаді — у нас немає централізованого. Газ нині є. Проблем не має бути.
Які ще послуги з'явилися на звільненій території? Чи працюють банки, пошта?
Нині у громаді допомагають замінити техпаспорти. Працює паспортний стіл: приймає заявки на втрачені паспорти, на оформлення нових. Запрацював "Ощадбанк" вже тиждень. Надає послуги не тільки свого банку, але і "ПриватБанку", і "Авалю". "Укрпошта" вже кілька виїздів здійснила, видає пенсію та матеріальну допомогу від міжнародних організацій.
Наслідки окупації й обстрілів
Скільки будинків зруйновані та пошкоджені внаслідок обстрілів?
Внаслідок бойових дій понад 10 будинків згоріли повністю. Матеріальний резерв з Куп'янською адміністрацією вже роздали. З 7 жовтня пообіцяли будматеріали від "Червоного хреста". Оформляємо їхні збитки, щоб потім люди змогли звернутися по компенсацію.
Нині у нас є 220 заяв про пошкоджені домоволодіння, з них 180 ми вже опрацювали. Через ракетний удар вранці 4 жовтня у нас може додатися ще з десяток заявок. Влучання було серйозним: глибина вирви — 12 на 6 метрів. Але загиблих і поранених не було. На моїй пам'яті, це був перший ракетний удар по селищу.
У нас три школи пошкоджені з 11. Двох, по суті, вже немає: одна вигоріла, в іншу був серйозний приліт. Третя школа — поруч був приліт, пошкоджена стіна і 42 вікна випали.
Що лишили по собі окупанти?
Піротехніками проводиться величезна робота з розмінування території. Наша територія виявилася дуже складною в цьому плані: дуже багато замінувань при відступі "рашистів", було багато прильотів, окупанти багато позабували своїх боєприпасів, коли відступали.
Багато у нас вкрали орки, починаючи від тракторів, які копають, закінчуючи генераторами, навіть дрібними інструментами. Крали просто нахабно.
Доля колаборантів і налагодження життя громади
Під час російської окупації були свідчення про дії жителів, які начебто співпрацювали із загарбниками. Що вам відомо про їхнє життя після деокупації?
Колаборанти з громади втекли. Зокрема, Стрижко, який керував тут до 29 серпня та його наступниця, яка вітала дітей з 1 вересня. Вони із сім'ями втекли. Втекли близько 5-7 осіб, які працювали в адміністрації і раніше були працівниками селищної ради.
Зараз з-за кордону пишуть, що вони переживали через бої і були вимушені виїхати. Розказують, які були "золоті" і як "рятували" громаду, допомагаючи "рашистам". Вони виїхали на територію РФ, але є підозра, що деякі поїдуть далі, щоб отримати допомогу від Латвії, Литви, Ірландії як біженці. Знаємо, що вже деякі доїхали до Ірландії.
Що робитимете зі знищеними окупантами пам'ятками громади?
Український герб вони відірвали від стели почесних громадян. Не знаю, чи будемо відновлювати цю стелу, бо люди вже знімають портрети тих "почесних громадян", які, на жаль, погано себе проявили під час окупації: зривають, кидають, обмальовують. Нам потрібно робити стелу нових героїв: хлопців і дівчат, які воюють, тих, хто не здався, ті, які не пішли на співпрацю "рашистів". Щоб ми не тягнули свою історію назад в те, що нам диктували колись Радянський Cоюз і Росія.
Щодо пам'ятника героям АТО. Зберегли, дякуючи тим, хто навіть потрапив на відео зносу пам'ятника, звичайним працівникам благоустрою міста. Вони пояснили, що демонтували його якомога обережніше і сховали від окупантів. Цей пам'ятник сьогодні ціленький, хоч і без герба згори. І я поставив завдання, щоб відновити його.
Чи немає на території громади катівень окупантів, які знаходять майже на всіх звільнених територіях?
У поліції нині багато роботи. Постійно находять трупи, як цивільних людей, так і знаходимо багато кинутих трупів росіян, погризених собаками.
У нас знаходять трупи. Наприклад, нещодавно знайшли у Василенковому на виїзді: машина підірвалася на міні. У ставку знайшли людину із зав'язаними руками. З Баранового знайшли теж тіло із зав'язаними руками. Це були одиничні випадки.
Серед масових випадків — своїми очима бачив кров у приміщенні військкомату, в підвалі у приміщенні поліції. Там я знаю, що катували, але це були не основні їхні катівні. Основна була у фермерському господарстві при в'їзді, через яку пройшли й мій староста, і начальник поліції — Володимир Ярошенко, його там на дибі підіймали. Більші катівні були за межами громади — у приміщенні кафе та Куп'янську.
До мене приїжджав директор комунального підприємства "Дворічанське" Дмитро Стоянов. Кульгає, бо його катували струмом, обріс, став худим, але дух його не зламали. Він категорично відмовився з ними співпрацювати і понад 50 днів провів у буцегарні.
9 вересня вночі місцеві колаборанти поставили газовий балон, щось поряд підпалили, задуха була. Хлопці-АТОвці, які сиділи в одній з катівень у приміщенні поліцейського відділку, побачили, що ввечері не принесли їжу і ніхто не прийшов. Було задимлення, вони вибили вікно і випустили всіх людей. Серед звільнених були Дворічанська селищна голова Галина Турбаба, директор КП Дмитро Стоянов, директор Борівської гімназії Віталій Чернов (його ув'язнили за те, що він казав вчителям в жодному разі не працювати з росіянами). Кажуть, що у тій катівні лишилося багато трупів. Там були серйозні катування.
