Рятували, гасили та розвозили молоко й кашу: як працювали під час окупації надзвичайники Ізюма

Рятували, гасили та розвозили молоко й кашу: як працювали під час окупації надзвичайники Ізюма

Рятували, гасили та розвозили молоко й кашу: як працювали під час окупації надзвичайники Ізюма
. Рятувальник з Ізюма Олександр Ковалевський поруч з автівкою, яку переобладнали, щоб розвозити молоко. 21 вересня 2022 року. Фото: Руслана Богдан/Суспільне

Під час російської окупації Ізюма у Харківській області рятувальники переобладнали пожежну машину, щоб розвозити жителям молоко. Місцевий фермер роздавав його людям безплатно. Як відстоювали техніку та допомагали вижити — розмова Суспільного Харків із заступником начальника 28-ї пожежної частини Олександром Ковалевським. Далі — пряма мова.

Від початку вторгнення — посилене чергування

24 лютого я прокинувся, коли зателефонувала теща, сказала, що місто Харків піддалося бомбардуванню. Я не повірив, увімкнув телевізор, побачив, що це так. Близько 6 ранку усіх рятувальників зібрали по команді "збір". Зібралися навіть ті, хто перебував в інших містах. Нас перевели на посилений варіант несення служби.

Читайте також: Напрямок — Ізюм: хроніка окупації та боїв за місто

До команди "збір" ми заступали на добове чергування доба-три, в караулі було 14 людей. Після команди "збір" один караул розформували на три: ми йшли на чергування дві доби через чотири. Люди перебували на роботі по дві доби й виконували свої обов'язки.

Перша зустріч з росіянами — обличчям у підлогу

Коли росіяни зайшли, люди були на службі, виконували свої обов'язки. Окупанти повибивали вікна, заскочили до пожежного депо, поклали всіх обличчям додолу і погрожували автоматом. Це було на початку березня і тривало близько години, потім під дулами автоматів нас вигнали на вулицю, питали, чи всі вийшли, чи ні. Погрожували закидати гранами, якщо не всі. Перевірили підрозділ, що тут немає військових ЗСУ.

Не віддавали пожежно-рятувальну техніку

Вони хотіли забрати наш аварійно-рятувальний автомобіль. Завдяки особовому складу цей автомобіль не віддали. Було страшно, але якби ми на всі їхні спроби забрати наші автомобілі, це була не одна спроба, їхні віддавали, то нам би просто не було б на чому виконувати свої обов'язки й допомагати людям. Під час бесіди переконували їх, намагалися пояснити, що без техніки тут робити нема чого, населення лишиться без води, пожежної охорони.

Працювали на Україну навіть в окупації

За весь період, поки були в Ізюмі, росіяни не налагодили з нами комунікацію, тим більше не просили, щоб ми присягали РФ. Ми весь час працювали на Україну, заробітну плату нам платила Україна.

Ми виконували свою роботу для людей

Окупанти попросили зняти шеврони, це було одне з їх попереджень, мовляв, ми маємо зняти прапор України, прапор служби, всі шеврони, герби. Іншого вибору не було. Це був ультиматум.

Як працювали

Роботи дуже побільшало. Під час постійних ворожих обстрілів ми продовжували виконувати свої обов'язки. Караул, який перебував на добовому чергуванні, ділився на кілька груп. Перша група займалася діставанням тіл з-під уламків у зруйнованих багатоповерхових будинків.

Друга група займалася розвезенням питної води, продуктів, технічної води. Третя група залишалася на чергуванні, щоб гасити пожежі.

До вторгнення дуже рідко возили воду, лише у випадках, коли були поламки. Були випадки, коли забезпечували електроенергією лікарню, виставляли свої генератори. Але це було рідко і не тривало довго. Перед війною лікарня за нашими листами придбала генератор, була забезпечена.

Військові РФ супроводжували на пожежі

Росіяни не перешкоджали нашій роботі. Оскільки була зруйнована інфраструктура і не було зв'язку, жителі Ізюма та Ізюмського району через військових РФ повідомляли, що є якась подія, й військова поліція РФ приїжджала до підрозділу і повідомляла місце, де є загоряння. Супроводжувала нас до місця.

Були факти, було два випадки, коли наших співробітників забирали до підвалу і тримали їх понад добу, були випадки, коли військові РФ намагалися забирати майно, транспорт.

Молоко, каша, хліб — людям

Тричі на тиждень ми їздили в село Бугаївка, де від місцевого підприємця отримували молоко, хліб та кашу з м'ясом. Їжу ми розвозили людям, допомагали в скрутному положенні.

pozhezhna_mashyna_izum
Машина, яку переобладнали, щоб возити молоко в Ізюмі під час окупації. 21 вересня 2022 року. Фото: Руслана Богдан/Суспільне

Підприємець був радий допомогти, сказав: "Якщо ви будите мати транспорт, в якому можна буде перевозити молоко та продукти, приїжджайте, беріть, все для населення".

В автомобілі є місткість на 1 м3 води. Коли ми провели всі дезінфекційні заходи, ми змогли розвозити ним питне молоко. У відсіки ми вантажили бетони з кашею та пакети з сиром.

Коли молоко скисало, люди раділи і цьому: брали, щоб робити випічку замість хліба

Завдяки цьому авто люди в Ізюмі не залишалися голодними. Ми зробили це самі, не було іншої змоги допомагати мешканцям.

Бачили, як окупанти тікали

Відходження російських військ відбувалося не за один день. Ми перебуваємо поблизу з трасою "Харків-Київ-Довжанський", тож бачили, що техніка рухалася цілодобово в напрямку села Оскіл.

Ми зрозуміли, що вони відходять, бо за день до того як пішла техніка, зникла місцева "влада", яка під окупантами прийняла керівництво, а також співробітники поліції, які перейшли до них працювати.

Що відомо

  • Після повномасштабного вторгнення в Україну російські окупанти масовано обстрілювали Ізюм з артилерії та авіації, допоки не захопили місто повністю у квітні.
  • Під час контрнаступу у вересні 2022 року Збройні сили України звільнили місто від загарбників, за участі президента України Володимира Зеленського над містом підняли український прапор.

Читайте також

"Ми знали, що за нас воюють": рятувальники Балаклії — про роботу та полон під час окупації

На початок