12-річна Емілія Бабаніна з села Руські Тишки, яке було окуповане російськими військовими, робить прикраси з бісеру. За пів року дівчинці вдалося заробити 47 тисяч гривень — усі гроші вона передала Збройним силам України.
Бісероплетінням Емілія почала займатися рік тому. Коли почалася повномасштабна війна, вирішила створювати прикраси та збирати гроші для ЗСУ.
"Я побачила жовто-блакитні кольори, мені спала на думку така ідея. Щоб це скоріше все закінчилося, я вирішила все передавати на армію. Іноді, коли дуже багато замовлень, ми з мамою ці браслетики робимо допізна", — говорить Емілія.
Емілія каже, хоче скорішої перемоги, щоб повернутися на Харківщину.
"Я втомлююся, але роблю з любов’ю, тому що я знаю, що це моє улюблене заняття. Я сумую за всім Харковом та дуже хочу туди скоріше повернутися", — каже Емілія.
Купляти бісер та відправляти замовлення Емілії допомагає її мати — Медіна Джафарова. Багато замовлень родина відправляє закордон.
"Ми зрозуміли, що ці прикраси важливі для людей, вони їх носять, показують, що вони з України. У нас багато знайомих військових, які зараз захищають Україну. Нам хотілося їм допомогти, адже завдяки їм у нас буде майбутнє. Ми додавали гроші на тепловізори, зарядні станції, на облаштування позицій, тому що взимку військовим буде дуже важко", — розповідає Медіна.
Дім Емілії та Медіни — у Руських Тишках у північному передмісті Харкова. Звідти родина поїхала на початку лютого, а вже за три тижні росіяни окупували цю частину області і зайшли до будинку, розповідає Медіна.
"Ця територія була під окупацією близько 80 днів. Зараз це сіра зона, але ми стовідсотково знаємо, що наш будинок зруйнований. Ця територія поряд з кордоном з цією країною-агресором. Там ми втратили все своє життя, у нас залишилася кішка та собака", — говорить Медіна.
Сама Медіна народилася в Росії, але у дитинстві переїхала в Україну. З 2014-го жінка займається волонтерством — шиє українські прапори, відправляє дитячі листівки захисникам на фронт та допомагає у шпиталях. Змалечку залучала до цього й доньку Емілію.
"Мені просто не пощастило, я народилася в країні-вбивці! Усе своє життя, 33 роки, я живу в Україні. І для мене є лише одна країна, за свободу якої я можу положити душу й тіло. Зараз ми переселенці, сильно постраждали від війни, але ми не опускаємо руки та будемо боротися разом із всією країною", — каже Медіна.
Читайте також
"У кожного свій фронт": як волонтери з Лозової допомагають бійцям ЗСУ
10-річний харків’янин у Полтаві зібрав для ЗСУ 7 тисяч гривень
Школярка з Харківщини шиє іграшкових однорогів, щоб допомогти переселенцям
