22-річна Ольга Теряник — одна з трьох загиблих внаслідок ракетних ударів по Чугуєву 9 червня, коли росіяни, за даними військової обладміністрації, запустили по місту п’ять авіаційних ракет. Ольга була на сьомому місяці вагітності, в момент атаки ховалася у під’їзді, розповів її чоловік Віталій.
Рідні та друзі попрощалися з Ольгою 10 червня, а наступного дня прийшли до розбитого будинку, щоб знайти її речі.
"До цього хотіли переїхати у нову квартиру. Зробили величезну помилку. Знайшли квартиру, а вона коштувала 15 (тисяч гривень — ред.): «Та воно дорого». Знав би, с*ка, за мільйон би зняв її", — згадує Віталій.
Віталій служить у війську. Каже, після новини про загибель вагітної дружини його відпустили додому.
"Прилетіло би у правий бік, можливо, було б все добре — там все одно нікого немає. А воно прилетіло у лівий — прямо під вікна їй — і все. О 01:04 її життя закінчилося. Я одразу виїхав з Донбасу", — розповідає Віталій.
Разом, згадує, вони були майже три роки, одружилися цьогоріч у березні.
Віталій на руїнах будинку шукає обручку Ольги, яку вона зняла перед сном, та знімок ненародженої дитини з УЗД. Каже, вдалося знайти браслет дружини.
"Це була максимально невинна дитина, у якої в животі була інша дитина невинна. Мріяли ми про одне — про доньку. Два роки мріяли. Я думав, що я безплідний. Вона мені дзвонила, а я тоді був на позиціях. Дзвонить, плаче, каже: «Я вагітна». Вона мала піти у декрет. Ми мали їхати, купувати їй речі для дитинки. Вчора відкрив її телефон — там список для дитини. І жоден пункт не виконаний", — говорить Віталій Теряник.
Гендер-паті зробили. Знали, що у нас дівчинка буде. Сперечалися щодо імені. Потім врешті теща допомогла. Чекали Мирославу.
Ольга була на сьомому місяці вагітності, народити дівчинку мала у серпні, говорить її батько Геннадій Гарашко.
"Вона мріяла жити, як всі нормальні люди, створити родину. Тільки ось весілля було четвертого березня. Чекали онучечку, Мирославочку. Я її завжди називав «жучком». Для мене дочка була усім. Це мій жучок, добрий, ніколи нікого не образив", — сказав Геннадій Гарашко.
Працювала Ольга Теряник психологинею у місцевому Центрі комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "ШАНС", говорить її бабуся Надія. Каже, онуку любили діти й поважали колеги.
"Оля була такою ніжною, лагідною, доброю, чуйною, відповідальною. Диво-дівчина була. Ніколи ніяких скарг на неї не було. Завжди всім допомагала. До неї багато зверталися з діточками, у яких такі особливі нахили. Вона з ними працювала", — говорить Надія.
Ольгу Теряник поховали напередодні, 10 червня, у Чугуївській громаді.
"Сенс цього життя тепер собачого? Це несправедливо. Так не має бути. Не можна, щоб батьки ховали дітей своїх. Ми поховали свою Мирославу разом із дружиною. Хоча б одну залишили когось, хоча б одну. Забрали всіх чомусь за раз", — говорить Віталій.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
