9 травня, скориставшись режимом перемир'я, волонтери Червоного Хреста разом із представниками ООН та Координаційного гуманітарного центру вивезли 17 цивільних із прикордонних сіл Великобурлуцької та Золочівської громад Харківської області.
Подробиці евакуації Суспільне Харків розповів командир загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України Ігор Клименко.
Волонтер каже, що до населених пунктів довелося їхати околицями.
"Бачили "ждуна" — FPV-дрон, який сидів прямо біля дороги, метрів за чотири, і поруч були розкладені міни. Він сидів просто в режимі очікування чекав, але не злетів, коли ми проїжджали", – згадує Клименко.
Першою точкою маршруту стало село Макарове, що за три кілометри від російського кордону. Через зруйнований міст туди не змогла пройти броньована техніка партнерів, тож волонтери Червоного Хреста заїжджали на звичайній автівці.
"Було евакуйовано першою поїздкою дві людини. Селище Макарове — це біля Нової Козачої, Козачої Лопані, по кордону. Там жіночка 97 років або 98 і її донька. І людей вивезли в безпечне місце", – каже командир загону.
За його словами, після першої поїздки колона з п'яти автівок Червоного Хреста, ООН, Координаційного гуманітарного центру та волонтерів "Троянда на руці" вирушила у напрямку сіл Петрівки, Клинової-Новоселівки та Одноробівки, що розташовані у прикордонні Золочівської громади.
З Клинової-Новоселівки екіпажу Червоного Хреста вдалося вивезти ще двох людей, розповідає Клименко.
"Коли приїхали на другу адресу, прийшов літній чоловік, вже похилого віку, до 70 років, місцевий, який не хоче виїжджати. Ми йому кажемо: "Ви виїжджайте, не залишайтесь". — "Ні, я тут залишусь до самого кінця свого". Уже чули не раз такі історії. Потім у жіночки питаємо: "А хто це?" А вона каже: "Це людина, яка в принципі нікому не потрібна, і певні моменти у його житті, і він просто не хоче нікуди виїжджати". Він прийняв, як на мене, дуже дивне рішення: залишитись там і не виїжджати. Потім ще одна жіночка була — відмова. І одна адреса в нас не підтвердилася, люди вже виїхали самі", – говорить волонтер.
Обстановка там — як і всюди по кордону: села розбиті КАБами, безпілотниками та артилерією. Село зруйноване, воно пусте. Ми перебували там понад годину, проїхали майже все село, але бачили лише двох людей. Багато покинутих собак, зруйновані домівки, а людей немає.
Ігор Клименко каже, що загалом близько 50% людей, евакуацію яких планували, не поїхали.
"Для мене причини незрозумілі: нічого немає, зв'язку практично немає, немає ні ліків, ні магазинів, їжі теж уже немає, бо її потрібно десь брати. Знаю, що люди, які там жили, казали що є родина, яка в Золочів пішки ходила — 17 кілометрів туди, 17 назад", — розповідає Клименко.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
