Гіркокаштани можуть квітнути двічі за сезон через міль, від якої дерева страждають останні 15 років, а біологи не знають достеменно, звідки вона взялася.
Про це Суспільному розповів старший викладач кафедри ботаніки ХНПУ ім. Сковороди Юрій Бенгус.
"Існує певна гормональна залежність. Коли є зелені листки, вони виділяють гормони, які зупиняють ріст нових бруньок. Але якщо зелені листки якось видалити, то починають розпускатися бруньки. Іноді цим користуються ті, хто вирощують бонсаї, наприклад. Гіркокаштани у місті вже близько 15 років страждають від молі, яка виїдає всередині листка плями. Міль дає два-три покоління протягом одного року. До кінця літа — на початку осені пошкоджене листя каштанів гине: коли листя загинуло, вже ніщо не стримує ріст бруньок. Тоді бруньки починають розпускатися. Коли ще є тепло і немає приморозків, тоді бруньки на каштанах розпустяться", — говорить біолог.
Друге цвітіння послаблює рослину, але досвід показує, що це послаблення не є критичним. Можливо зробити й більше цвітінь за сезон, але це штучно треба робити.
За його словами, міль — інвазивний шкідник, який примушує каштани скинути листя.
"Є багато видів мінуючих молей. У кожного виду рослин є свої молі, які мінують, але вони переважно не завдають великої шкоди. Ця міль, яка шкодить гіркокаштанам, зробила якийсь еволюційний стрибок: ми не знаємо точно, звідки вона з’явилась і як вона перейшла на каштани. До цього вона їла якісь інші рослини. Оскільки каштани — це популярна рослина в озелененні, то вона одразу отримала велику перевагу: "їж скільки завгодно", — розказує Юрій Бенгус.
Цю міль можна побачити: десь 2 мм довжиною, тоненька — близько міліметра або трошки менше вшир, рябенька. Вона зимує в опалому листі й тому листя гіркокаштана, якщо вони облітають, то краще утилізувати так, щоб ці молі, які весною вилетять з лялечок, щоб вони не знайшли дерева. Тобто листя краще прикопувати або десь складати для компостування.
Нині шкідник трапляється на гіркокаштанах в усіх областях України, каже біолог.
"Згодом вибудується в системі еволюції ситуація, коли цю міль почне хтось їсти або якісь хвороби чи паразити на неї поширяться. Зараз синиця блакитна потроху починає їсти цю міль, починає відрізняти, яка ця міль на вигляд. Маю надію, що згодом її чисельність стабілізується, щоб вона була непомітною. Ті організми, які вже давно в біоценозі, за тисячі років, за мільйони років всі стабілізовані", — розповів викладач.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, TikTok, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
