12 листопада 2024 року помер український мовознавець, почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника з Івано-Франківщини Микола Лесюк.
Про це на Facebook-сторінці повідомив літературний критик Євген Баран.
Микола Лесюк народився 25 лютого 1940 року в селі Ковалівка Коломийського району. Він закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут. Працював на шахтах Донбасу.
З 1967 року почав працювати в Івано-Франківському педагогічному інституті (нині — Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), інформують на сайті вишу.
У 1975-1983 роках став заступником декана філологічного факультету, в 1989-2004 — декан філологічного факультету. З 1983 по теперішній час був завідувачем кафедри слов’янських мов факультету філології.
У 2020 році Микола Лесюк відзначив своє 80-ліття та розповів Суспільному про своє дитинство, становлення та здобутки.
"Дитинство було після війни, тому нелегке. Була трохи, як в нас кажуть, "ніщєта", не мали що доброго їсти. А особливо у 1947-1948 роках. Тоді були "голодні" роки, коли люди голодні й мертві на дорогах лежали. З Буковини, Молдови люди приходили й просили їжі. Треба було пасти худобу, коровина була у нас. Працювали на городі. У нас в сім’ї було п’ятеро дітей, всіх привчали до праці", — пригадував тоді професор.
Мовознавець — автор 260 наукових праць, опублікованих в наукових виданнях не лише України, а й Польщі, Чехії, Білорусі, Росії. Автор кількох посібників та книжок, зокрема:
- "Доля моєї мови", за яку він отримав міську премію імені Івана Франка;
- "Мова чи язик" — про те, як берегти чистоту мови, як правильно говорити українською з аналізом найхарактерніших помилок;
- "Мовний світ сучасного галицького села", де охарактеризовано говірку рідного села Ковалівка Коломийського району.
Окрім цього, Микола Лесюк у свій час був учасником чоловічої хорової капели "Червона калина". Двічі ставав депутатом Івано-Франківської районної ради та двічі (першого та третього демократичного скликання) Івано-Франківської обласної ради.
З 15 квітня 1989 року по грудень 2009 року був заступником голови Івано-Франківської обласної організації "Просвіта".
Мовознавця також відзначили премією імені Марійки Підгірянки обласної організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка "Просвіта" (1996 рік) та міською премією імені Івана Франка (2004 рік).
В інтерв'ю Суспільному на запитання, за що вдячний мовознавець, відповів так: "Дякую своїм батькам. Дякую долі, що допомогла чесно пройти цей життєвий шлях. Не знаю, скільки ще суджено, але у будь-якому разі мені не соромно за прожите. Можливо, були помилки, бо гладко не буває. Але я знаю, що намагався бути корисним людям".
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
