16 вересня в Івано-Франківську попрощалися з командиром розвідувального взводу 109 батальйону 10 бригади, колишнім студентом-медиком Богданом Власієм. 23-річний юнак залишив заповіт, який рідні відкрили після його загибелі. Уривки з посмертного листа матір зачитала під час прощання зі сином, повідомила кореспондентка Суспільного з місця.
Рідні одягнули светри з висловами загиблого воїна
Прощання з воїном розпочалося у храмі святих Володимира і Ольги. Родина Богдана Власія прийшла на похорон у чорних світшотах з написами-цитатами полеглого воїна. Сестра Марта обрала слова брата: "Нічого, прорвемося". Дівчина пригадує: востаннє з Богданом бачилася 14 квітня, коли він приїхав на день народження матері.
"Ми завжди любили з ним сісти в машину, увімкнути музику на повну і гнати, гнати, гнати. Він любив швидкість. У мене з братом найкращі спогади. Він справді був ідеальним, про це говорять і побратими", — каже сестра полеглого воїна Марта.
З білих троянд поміж червоних виклали позивний воїна Ligo. Побратими також називали Богдана на позивний Док.
"У сина — позивний Ligo, для нього це мало сакральне значення. Пояснення цього слова знали тільки він і його наречена… А виявляється, хлопці його назвали ще Док. Він же — доктор, медик", — говорить матір.
Зі студентом прощалися біля медичного університету
Богдан Власій здобував освіту в Івано-Франківському національному медичному університеті. Він — перший студент-медик, який загинув на фронті, розповіла Суспільному заступниця ректора з виховної роботи вишу Марія Гуцол. Після служби у храмі процесія вирушила до медичного університету, де віддали шану воїну.
"Богдан відповідав за свої вчинки, за усе — від душі. Одного дня він сказав: я можу спланувати все: свою роботу, своє майбутнє, крім дати своєї смерті, — пригадує Марія Гуцол. — Богдан був людиною честі, людиною совісті".
З її слів, для нього гасло "Україна понад усе" було життєвою позицією. Студент тричі звертався до декана, аби вирушити на фронт. Проте Богдана Власія переконували залишитися, тому що вбачали потенціал.
"Востаннє, коли він прийшов знову просити, тодішній декан викликав начальника військкомату та маму, чи вони знають його рішення. Вони сказали, що так. Це рішення було виважене", — розповідає Марія Гуцол.
Студент залишив навчання на шостому курсі медичного факультету. З 5 грудня 2022 року Богдан Власій проходив військовий вишкіл. А вже 18 лютого 2023 вступив до лав Збройних сил України.
Богдан врятував життя побратиму
Віддати останню шану побратиму приїхав боєць Ілля Корнійчук. Чоловік каже: на війні Богдан врятував йому життя. Він евакуював Іллю з поля бою після поранення дроном.
"Ми разом пройшли бойовий шлях. Під час бойових дій Богдан вивіз "трьохсотим" мене і побратимів. Він був вольовою людиною, яка свідомо ухвалювала рішення. Я таких людей не бачив. Ця смерть для мене була неочікуваною. Він виконав з гідністю своє завдання. Богдан рідко думав про себе, а більше про своїх хлопців. Тепер наш підрозділ втратив старшого брата", — говорить побратим Ілля Корнійчук.
Богдан Власій дослужився до командира розвідувального взводу. Відповідально ставився до своїх обов'язків, пригадує матір. В одній з розмов син зізнавався: "Почуваюся, як багатодітна мама, в якої 17 дітей".
Прощальне слово матері
В останньому слові матір Олеся розповіла, що син з дитинства захоплювався та виготовляв мініатюри. За його вміння йому прогнозували долю лікаря-хірурга. Проте згодом родина дізналася про ще одну мрію Богдана — стати військовим. Хлопець займався стрільбою і різьбив мініатюрну зброю.
"Настав 2022 рік. Богдан без вагань пішов записуватися у добровольці. Куди він тільки не просився. Його постійно ставили в резерв, але син не відмовлявся від мети. Згодом у нього була змога практикуватися у знаного пластичного хірурга. Також Богдан став волонтером. Але далі прагнув бути у війську", — розповідає Олеся Власій.
Тоді син сказав батькам, що це його вибір — служити в армії. Єдине про що він шкодував, що завдає болю батькам, говорить матір полеглого бійця.
"Бути мамою Богдана — найвище моє звання"
"Бути мамою Богдана — найвище моє звання, — каже Олеся Власій. – Який мій син, тільки найближчі знали. Сім'я — це сокровенне, але впродовж останніх трьох днів, коли ми почули цю звістку, я вже не можу порахувати, скільки разів я чула про сина, що він був ідеальним другом, побратимом".
З її слів, він міг стати інструктором з підготовки воїнів, але обрав інший шлях і вирушив з побратимами на Бахмутський напрямок. Був чотири місяці на позиціях.
"Він залишався непохитним, хотів більшого. Тому без вагань долучився до загону, який вирушив на Бахмутський напрямок. Його навички допомагали у всьому. За цей час він був бойовим медиком, молодшим сержантом, головним сержантом, командиром взводу. Все відбувалося блискавично", — розповідає Олеся.
"Я думала, що своїми молитвами захищу сина"
Богдан Власій став командиром взводу місяць тому, продовжує розповідь його матір.
"Я, як мама, звісно, хвилювалася, бо знала: ще такий не вродився, щоб всім вгодив, і будь-яке керівництво може спричинити якусь недоброзичливість. А я знаю, що до нього завжди всі доброзичливо ставилися, бо у нас добро і любов — це цінності нашої сім'ї, в нього вони завжди були і є, — говорить Олеся Власій і додає. — Як мама, була певна, що своїми молитвами захищу. Я випросила в Бога нашу молодшу доньку, і думала, що зможу втримати Богдана".
Військовий загинув під час бойового завдання поблизу села Свято-Покровське на Бахмутському напрямку від атаки російського дрона. Про смерть сина батьки дізналися 13 вересня 2024 року. Сестра одразу побігла до скриньки, щоб взяти лист брата, каже матір.
"Він залишив вдома заповіт. Я на це йому казала: "Приїдеш і сам будеш свої записки читати". Але син відповів: "Не переживай, я хочу спланувати усе і навіть це". І після його загибелі сестра одразу побігла до скриньки, щоб дістати лист, аби він нам щось сказав, наш Богданчик", — розповідає матір.
Заповіт воїна "Я ні про що не жалію. Я прожив достойно"
У заповіті Богдан написав: "Я ні про що не жалію. Я прожив достойно. Повірте, для мене нічого не вартує віддати своє життя заради щасливого життя інших. Я здійснив свою мрію. Я — щасливий. Тож будьте щасливими ви".
Командира розвідувального взводу 109 батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс" Богдана Власія поховали на Алеї героїв на міському кладовищі у Чукалівці. Провести в останню дорогу воїна прийшли кілька десятків людей: родичі, друзі, одногрупники, освітяни, духовенство, влада.
Що відомо про Богдана Власія
Богдан Власій народився 3 березня 2001 року та проживав в Івано-Франківську. Хлопець здобував освіту в Івано-Франківському національному медичному університеті.
У 2021 році Суспільне знімало сюжет про Богдана Власія та його хобі — виготовлення мініатюр з дерева та гравіювання на гільзах, ножах, мечах. Хлопець часто майстрував мініатюрну зброю, адже колись займався стрільбою.
Тоді студент-медик розповідав, що в майбутньому планує стати пластичним хірургом.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
