Опільська писанка з Івано-Франківщини — єдина в Україні, яка не має чіткого поділу на частини. Жовтогарячі, червоні, зелені та сині візерунки можуть вільно обплітати яйце. Темний фон — ще одна ознака, яка вирізняє опільську писанку з-поміж інших.
Про особливості опільської писанки, значення символів і кольорів та як зробити її оберегом, читайте в матеріалі Суспільного.
Надія Верстин — керівниця студії образотворчого мистецтва Рогатинського центру дитячої та юнацької творчості. П'ять років тому жінка захопилася писанкарством. Вона каже, що традиції цього мистецтва у її регіоні майже не досліджені, тому й почала відтворювати давню великодню традицію.
Любов до писанкарства та опільської писанки Надія Верстин плекає й у своїх вихованцях. А перед Великоднем жінка навчає цього мистецтва і дорослих.
Як зробити писанку
Перед початком написання писанки, каже Надія Верстин, треба помолитися. А далі — братися за роботу з позитивними думками та добрими намірами, особливо, якщо розписане яйце плануєте подарувати якійсь людині. За словами мисткині, писанка — це не просто подарунок чи сувенір, а оберіг.
Спершу на порожнє яйце, протерте оцтом, жінка наносить візерунки олівцем.
"Візерунки олівцем та писаком потрібно вести в напрямку від себе, тому що писанка — це оберіг. А таким рухом відганяється зло від людини, якій ви хочете подарувати її", — пояснює Надія Верстин.
З її слів, далі потрібно працювати писачком та по черзі занурювати яйце в різні барвники. На написання однієї писанки мисткиня витрачає від тридцяти хвилин до трьох годин. Все залежить від складності малюнку. До прикладу, щоб намалювати жар-птицю, квіти та зорі на чорному тлі Надії Верстин довелося витратити приблизно годину.
"Жар-птиця — це символ відродження, перемоги добра над злом, життя над небуттям. Зірка — це око Бога, символ присутності Всевишнього в нашому житті. Квітка символізує людину і найчастіше — дитину. Якщо ви даруєте писанку, на якій намальовані квіти, це може означати, що ви бажаєте цій людині, щоб в неї народилися діти", — розповідає жінка.
На опільській писанці зображають рослинні та зооморфні орнаменти, які поєднують з геометричними елементами. Часто малюють безконечники, завитки, квіти, зорі, сонце, гілочки з ягодами, церкви, риб та птахів.
"Особливо часто зустрічається гілочка з ягідками, що символізує пробудження природи, життя. Птахи символізують душі людей, особливо тих, які відійшли у потойбіччя. Безконечник символізує безперервність життя, що воно не закінчується земним існуванням, а продовжується у дітях. Хрест — це вертикальна лінія, як часова. Це одночасно символ буття і небуття", — пояснює мисткиня.
Надія Верстин каже: кожен колір має своє значення. Чорне тло опільських писанок має два значення.
"Чорний може бути як символом багатства землі, так і чогось містичного, потойбічного. У цьому випадку він символізує родючість землі, бо це — землеробський регіон. Білий колір символізує чистоту. Жовтий — радість, тепло. Червоний — любов, пристрасть. Блакитний — духовність, фіолетовий — містику", — розповідає жінка.
Тому, продовжує Надія Верстин, якщо комусь подарувати писанку червоного кольору — це означатиме зізнання в коханні, а чорного — побажання розквіту господарства та доброго врожаю.
У родині Надії до Великодня завжди малювали крашанки. Сама жінка захопилася писанкарством, коли відвідала майстер-клас з розпису писанок. Спершу малювала їх сама, а далі почала навчати вихованців Рогатинського центру дитячої та юнацької творчості в гуртку писанкарства. До участі в майстер-класах залучала і наймолодших — вони приходили разом зі своїми батьками.
"З першого разу може і не вийти. Головне — не зупинятися. Якщо є бажання, то воно обов'язково переборе різні дрібні труднощі. Не обов'язково бути професійним художником чи писанкарем, щоб вміти писати писанку. Бажання робити та любити — це найосновніше", — каже мисткиня.
Щороку приблизно за три тижні до Великодня жінка проводить навчання з писанкарства не лише для дітей, а й для дорослих. У 2024 році Надія Верстин навчатиме цього мистецтва військових.
"Важливо відроджувати свої традиції. Мені хотілося б, щоб Рогатин був не на перехресті культур, а центром. Кажуть: де багато — там приб'ється ще, а де мало — залишиться і без того, що є. Мені не хотілося б, щоб наші талановиті люди розсіювалися до центрів, де вже є якісь встановлені традиції. Мені хочеться, щоб ми були центром, бо нам є чим пишатися, нам є що любити", — говорить мисткиня.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
