Підкорили вершину Арарат у День Незалежності - прикарпатки розповіли Суспільному Карпати, наскільки важким був маршрут, кого зустріли під час сходження і яку наступну мету ставлять перед собою.
Жителька Татарова, що на Прикарпатті, Лілія Гладиш зі своєю дочкою та її подругами зійшли на гору у День Незалежності України.
Гора Арарат – згаслий вулкан у Туреччині, висота якого сягає 5 165 метрів. Суспільному Карпати Лілія Гладиш розповіла, що піднятися на цю вершину вирішила спонтанно, проте передати свої емоції та враження після підкорення гори, каже, неможливо.
"Емоції просто зашкалюють. Йшли моя дочка, кілька її подруг. Я попросилася з ними. Також з нами були пластунки з куреня "Бунтарки". Дівчата – великі молодці, - розповідає Лілія Гладиш. - Я поставила перед собою ціль, щоб здолати цю вершину. Дівчата у грудні готуються підкорити ще одну вершину. Тому вони робили такий пробний вихід на Арарат, бо хотіли випробувати себе. Я хотіла підтримати їх, бо, фактично, була старша серед них, хотіла додати якоїсь сили і наснаги".
Група Лілії складалася із 16-ти людей. Підкорити Арарат змогли усі. За її словами, переважно на цю гору може піднятися 50 % групи.
"Під час експедиції ми тричі ночували. Дві ночі ми провели у базовому таборі на висоті 3 200 метрів, ще одну ніч – у висотному таборі на висоті 4 200 метрів. З цієї висоти "штурмували" вершину п’ять годин. Це досить швидко, бо зазвичай на підняття дають сім-вісім годин", - говорить Лілія Гладиш.
Раніше жінка так високо не підіймалася. Каже, з рідними була на Говерлі, Петросі та в горах Румунії. За її словами, гора Арарат – зовсім не схожа на Карпати. На горі мало рослинності та багато каміння.
"Вона стрімкіша за Говерлу. Там є прокладені маршрути, є стрілки на камінні. Без провідника йти важко, бо можна заблукати, якщо погано орієнтуєшся. Та й без провідників у похід не пускають", - додала жінка.
На турецькій горі прикарпатки знайшли нових друзів. Лілія Гладиш розповіла, що під час сходження познайомилися із Євгенією Закревською – адвокаткою родин Небесної Сотні. Вона зі своєю групою саме спускалася з Арарату, на той час група дівчат з Прикарпатті була в таборі.
"Вони почули українську мову. Там переважно усі говорять англійською між собою. Та коли вони почули, що ми розмовляємо українською, то крикнули нам: "Слава Україні!". Ми їм хором відповіли: "Героям слава!". Потім ще зустрілися аеропорту у Львові, вона нас впізнала, ми почали спілкуватися", - сказала Лілія Гладиш.
