Учасник Революції Гідності Петро Сказків грав для протестувальників на Майдані на цимбалах, Микола Зеленчук — на трембіті перед "Беркутом", Тарас Угринчук розписував каски та створював плакати, а Михайло Крумшин та Вікторія Шульга готували сотні тисяч порцій їжі для мітингувальників. Вони — прикарпатці, та крім цього, їх об'єднує ще одна річ. Усі вони вірили, що своєю самовіддачею зможуть надихнути тисячі людей на площах і вулицях міст боротися за гідність своєї країни, допомогти їм встояти у боях, і врешті — перемогти.
До Дня Гідності та Свободи журналісти Суспільного підготували серію матеріалів про людей, які відстоювали честь нації під час Майдану та підіймали дух мітингувальників у найскладніші моменти Революції Гідності.
Він був серцем Майдану
"Петро Сказків поїхав (на Майдан — ред.) з тим, з чим він сильний, а сильний він творчо. І він, власне, цим інструментом, своєю харизмою, своєю людяністю і підтягнув людей. Він трошки підсилював, як на мене, їхні настрої своєю музикою. На Майдані, я вважаю, що в той час була велика його місія", — каже директорка Ворохтянського центру культури Мирослава Стефанців.
Петро Сказків з Івано-Франківщини грою на цимбалах підтримував людей під час Революції Гідності на Майдані. Там і написав свою “Боротьбу” та приблизно ще чотири композиції про тодішні події.

Сьогодні Петра з нами немає. 4 лютого 2021 музикант помер від раку легенів. Але залишилися його музика, спогади друзів, родичів та учнів.
Перед "Беркутом" на столітній трембіті
"Ми хотіли, щоб вони бачили, що Україна — єдина, щоб вони відступили. Вони казали: "Відійдіть, не порушуйте наші правила". Ми собі грали, ми залишилися, нікуди не відступали", — Микола Зеленчук.
Прикарпатець Микола Зеленчук із Криворівні тричі їздив на Майдан під час Революції Гідності. Один раз — зі столітньою трембітою, на якій зіграв перед "беркутівцями" разом із земляками.

Вперше на Майдан чоловік разом з односельцями поїхав 21 січня 2014 року.
Через дев'ять днів чоловік приїхав додому, однак згодом знайомий музикант запропонував йому повернутися на Майдан, аби заграти там на трембітах.
"Ми хотіли, щоб вони почули трембіту, бо дехто не чув. Багато було зі східної України, там — "Беркут". Ми хотіли, щоб вони бачили, що Україна — єдина, щоб вони відступили", — розповідає Микола Зеленчук.
Втретє Микола повернувся на Майдан 21 лютого. Коли прибув на місце, застав уже не протистояння між мітингувальниками та силовиками, а прощання із Небесною Сотнею.
Один мільйон порцій чаю
"Коли ти стояв там, на Майдані, коли довкола творилося пекло, тобі не було страшно. Неспокій починався, коли ти приїжджав назад до Франківська. Тому що ти не мав доброго зв’язку з тими людьми, не знав, що відбувається. Страшно було вдома", — Вікторія Шульга.
Волонтери польової кухні Мальтійської служби допомоги Михайло Крумшин та Вікторія Шульга мали 20 та 19 років, коли приїхали на Майдан.

Там вони впродовж 107 днів готували їжу для мітингувальників.
За цей час волонтери приготували приблизно 416 тис. порцій їжі та роздали один мільйон порцій чаю.
Після Революції Гідності організація розширила свою роботу. Михайло разом з іншими волонтерами Мальтійської служби допомоги вирушив на Схід. У Маріуполі, Краматорську, Южноукраїнську та Авдіївці облаштовували польові кухні для бійців та вимушених переселенців. Також волонтери навчали, як працювати на кухні.
"Мистецтво правди"
"І всупереч моїм наказам не телефонувати, не турбувати, не відривати від роботи, дружина передзвонила. І це врятувало мені життя", — Тарас Угринчук.
Архітектор з Надвірної Тарас Угринчук під час Революції Гідності малював плакати, розфарбовував каски та брав участь у сутичках. На Майдані він отримав 10 переломів — чоловіка побили "беркутівці".

Тарас Угринчук вирушив у Київ 13 грудня. З перших днів Революції Гідності чоловік почав малювати.
"Треба було якось відволікатися від того всього, але і та атмосфера на Майдані, той патріотизм, енергетика сама спонукала до якихось творчих проявів", — розповідає Тарас Угринчук.
Чоловік малював на Майдані плакати та розфарбовував каски. На них зображав калину, прапори, патріотичні гасла.

Під час сутичок поблизу Маріїнського парку 18 лютого Тараса Угринчука побили "беркутівці". Від ударів чоловік знепритомнів. Прийшов до тями від дзвінка дружини. Минуло кілька хвилин, і "беркутівці" знову почали бити протестувальника.
Тараса врятували волонтери, які донесли його в Будинок офіцерів. Там медики зашили чоловіку рани. На підлозі Тарас Угринчук побачив загиблого. Ним виявився друг Тараса — сотник "Івано-Франківської сотні" Сергій Дідич.
"Я вже бачив, як біля мене люди гинули. Але, коли я побачив свого друга-побратима – це був шок", — розповідає майданівець.
Читайте також
- "Страху не відчувалося". Учасник Революції Гідності Юрій Гошовський
- Останній ранок на Майдані. Ігор Ткачук
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!