У селі Корчунок на Франківщині живе троє людей. Сюди веде ґрунтова дорога, оббита колесами лісовозів. Колись у Корчунку працювали школа, крамниця, клуб. Тепер від них залишилися тільки руїни й спогади. Кореспонденти Суспільного поїхали туди, аби дізнатися, хто і як живе у майже безлюдному селі на краю Івано-Франківської області.
"У нас, у Корчунку, була "вся збірна СРСР". Всі люди були — з Юнашкова, Озерян, Липиці, Сарників, Слободи. Тато, коли прийшов сюди, у Корчунок, тут нічого не було. І тому в Юнашкові продав два морґи поля, а тут купив п'ять морґів. Така була дешева земля, тому що — лісове поле", — пригадує 72-річна жителька Корчунка Марія Петрів.
Жінка мешкає у хаті сама упродовж шести років, відколи помер її чоловік.
Раніше, пригадує, у селі жило більше людей.
Але з часом одні померли, інші роз'їхалися містами.
"Вже 15 років нема людей. Вже сім років буде, як мій чоловік помер. Вже тоді не було людей", — розповідає Марія Петрів.
Марія вийшла заміж у 15 років за вдвічі старшого чоловіка. У 21 вже виховувала чотирьох дітей. За життя жінка переборола дві злоякісні пухлини.
Нині діти навідуються до мами: привозять їжу, допомагають у господарстві.
"Маю поросятко і маю козу, і цапка, і маю пса, і маю кури, і качки маю "німі". Я вже знаю, пес, як на кого гавкає. Він інакше гавкає на лиса, бо лиси ось, на горі є. Інакше гавкає на пса, інакше — на людей", — ділиться жінка.
Однак головна справа Марії Петрів — доглядати за 120-річною дерев'яною церквою.
На провідну неділю і Зелені свята жінка запрошує у храм священника.
В ці дні у село приїжджають люди, які жили в Корчунку, або ті, хто мають тут похованих родичів.
"Вже 10 років (доглядаю — ред.). Сама, сама, сама, нема нікого. А треба скосити, помити. Якщо не можу сама дійти, то мене Андрійко (син — ред.) автомобілем везе, бо дуже мене ноги ще болять. Та й на хребті маю три грижі. Але не даюся тій хворобі, я переборюю все, молюся і Бог мені допомагає. Я все кажу дітям, що Бог мене тримає тому, що я доглядаю за церквою. І люди всі за мене моляться. Все: "Марусю, аби ви були здорові, бо як вас не буде, то хто буде тією церквою опікуватися", — говорить Марія Петрів.
Представниця Добринівського старостинського округу Уляна Новосельська каже, що згодом село хочуть модернізувати.
"Ми стараємося допомагати людям, підсипаємо дороги. Плануємо встановити сонячні батареї для вуличного освітлення. Ми хочемо, аби люди, які ще залишилися в селі, жили тут і надалі. Тут є ще чоловік, який займається виробництвом меду", — сказала Уляна Новосельська.
У Корчунку також є закинута пилорама.
Ще є пасіка, яку пильнує один із жителів.
Іноді влітку сюди приїжджають люди, аби відпочити.
Читайте також
- Від бальнеологічного курорту до закинутого села. Чим живе Буркут у ХХІ столітті
- Прикарпатське село Озерце: холодні хати і теплі спогади
- Без магазинів, шкіл та ФАПів. Як живуть люди у високогірному селі
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
