В Івано-Франківську на вулиці Мазепи, 25 відкрили мурал пам'яті військовослужбовця 12 бригади спеціального призначення «Азов» Ореста-Миколи Василечка. Стінопис створили за ініціативи родини полеглого воїна, аби вшанувати його пам'ять та усіх захисників України, повідомляє кореспондентка Суспільного із місця події.
Орест-Микола Василечко на позивний Юнва служив у складі 6 батальйону бригади «Азов» з квітня 2024 року. До початку вересня він виконував бойові завдання в Серебрянському лісі.
Восени бійці бригади воювали в селищі Нью-Йорк на Донеччині. 20 вересня Орест-Микола Василечко вирушив з побратимами на бойове завдання. Боєць загинув 21 вересня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу.
«Усміхнений, як завжди, з класними жартами»
«Я безпосередньо це бачив. Бо він був кулеметником, а я — у взводі БпЛА. І ми якраз знімали вихід їхньої групи. Спочатку там не було видно, хто це, але вже, коли по рації передали, що — це "Юнва", то насправді мене трясло кілька днів», — розповідає побратим Ореста.
Він пригадує, що з «Юнвою» познайомився під час проходження базового курсу бойової підготовки. Каже, хлопець неодноразово підтримував його та допомагав.
«Насправді — це одна з найбільш дисциплінованих людей, яких я взагалі знаю. Він був неймовірно надійним, дуже розумів побратимів. Усміхнений, як завжди, з класними жартами. Таких людей, як Орест, насправді дуже мало, і їх потрібно берегти понад усе, потрібно берегти пам'ять про таких людей», — говорить військовослужбовець.
«Хотіли, щоб його очі — такі веселі, життєрадісні — завжди нагадували нам про нього»
Мама Ореста-Миколи Василечка Оксана розповідає, син вступив до лав «Азову» після того, як йому виповнилося 25 років. Зі слів жінки, рішення долучитися саме до цієї бригади хлопець ухвалив самостійно, мотивуючи це високим рівнем підготовки та вмотивованості бійців.
«Ми його дуже просили, щоб він цього не робив, аби набував досвіду в іншій частині, можливо, десь тут, на місці. Він нам відмовив. Сказав: "Я хочу бути там, моє місце — з ними". Мені було дивно часом, коли він вчився у школі і питав мене: "Мамо, які ти знаєш повстанські пісні? Мамо, що ти можеш розказати про героїв Другої світової війни?" Я не розуміла, чому це його цікавить. Коли він долучився до шостого батальйону 12 бригади спецпризначення "Азов", тоді я все зрозуміла. Напевно, ця ідея, любов, патріотизм в ньому були ще з раннього дитинства», — каже мама азовця.
Зі слів жінки, ідея створити мурал на вшанування сина з'явилася після першої річниці його загибелі.
«Хотіли, щоб його очі — такі веселі, життєрадісні — завжди нагадували нам про нього. І хотіли найбільше, щоб коли мати чи батько вестимуть свою дитину в садочок чи до школи, щоб дивилися на цей мурал і виховували майбутніх героїв. І розказували, що це є наш герой, який загинув за нас з вами. Ми хотіли увіковічнити не тільки Ореста. Цей мурал — уособлення всіх військовослужбовців: діючих, загиблих і безвісти зниклих, "Азову" і всіх інших частин Національної гвардії і Збройних сил України», — каже Оксана Василечко.
«Це — про нашу вірність цій країні»
Автором ескізу муралу є військовослужбовець ЗСУ та художник Олесь Базюк. Він створював стінопис під час своєї відпустки разом із дружиною Інною Базюк та харківським художником Олексієм Постульгою.
«Очі — це наша душа, глибина, відображення. І я вважаю, всі, хто будуть бачити ці очі, дивитися в них, проїжджаючи чи проходячи повз мурал, повинні розуміти ціну сьогоднішнього життя, можливості щось робити, творити, вести якесь підприємництво. І рука оця на серці — це ще теж символ того, як "Азов" з цією "Молитвою українського націоналіста" ідуть в бій. І це — про нашу вірність цій країні. Це — вдячність, зокрема, тим, хто не побоявся, хто вдягнув піксель, форму, мультикам, хто в цей час стоїть, відстоює нашу свободу і буде йти до кінця», — говорить Інна Базюк.
«Сам ти ніколи не будеш мати тієї сили і міці»
На муралі видніється надпис «Ти ніколи не будеш йти сам». Це — назва гімну футбольного клубу «Ліверпуль», фанатом якого був Орест-Микола Василечко. Абревіатра пісні «You never walk alone» — це позивний бійця — Юнва.
«Фраза: "Ти ніколи не будеш сам" — це про те, що ми — об'єднані, сильні. Сам ти ніколи не будеш мати тієї сили і міці. Тут тільки про об'єднання. А ще дракончик внизу — це символ Ореста. Це його особливий значок, маленький символ його особистості», — розповідає Інна Базюк.
До розпису також долучилися понад 20 людей — ветерани, військовослужбовці, родини полеглих воїнів та мешканці міста. Кожен із учасників намалював пташку, яка символізує пам'ять про загиблих близьких.
Що відомо про Ореста-Миколу Василечка
Орест-Микола «Юнва» Василечко народився 26 лютого 1999 року.
Навчався в Івано-Франківському фаховому коледжі технологій і бізнесу. Пізніше закінчив Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені Ґжицького. Освітній ступінь магістра здобув у Західноукраїнському національному університеті.
Хлопець займався спортом, був гравцем Старолисецької футбольної команди «Бистриця».
Він вступив за контрактом до лав Національної гвардії України. Служив старшим водієм роти вогневої підтримки 6 батальйону 12 бригади оперативного призначення НГУ.
Орест-Микола Василечко загинув 21 вересня 2024 року під час мінометного обстрілу українських позицій військовими РФ поблизу Торецька на Донеччині.
25 грудня 2025 року у селі Старий Лисець на Івано-Франківщині бійці «Азову» вручили орден «За мужність» III ступеня рідним Ореста-Миколи Василечка.
Оберіть Суспільне Івано-Франківськ в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
