3 жовтня у Бурштині на Івано-Франківщині відбувся турнір з кікбоксингу пам'яті Андрія Лаща та його побратимів із «Mahno Group». У змаганнях взяли участь 18 спортсменів із Верховини, Івано-Франківська, Калуша, Коломиї та Бурштина.
Про це повідомила на Facebook-сторінці керівниця відділу цифрової трансформації та інформаційної політики Бурштинської міської ради Олена Кравчишин.
Як йдеться у дописі, полеглий воїн Андрій Лащ з побратимом Андрієм Ковалем до служби у війську тренували юних спортсменів.
«Коли довелося боронити Україну, спортивний вишкіл став у пригоді на війні. Андрій Лащ очолив розвідувальний взвод Mahno Group. Хлопці разом виконували завдання, а у вільні хвилини дивилися матчі, вболівали кожен за свою команду. Мріяли повернутися, жити й працювати у своїй країні», — мовиться у повідомленні.
Перший поєдинок відбувся між дворазовим чемпіоном світу Олександром Круком та срібним призером чемпіонату світу Макаром Цюняком. Головним суддею турніру став Олексій РошакГолова Івано-Франківської обласної спортивно-аматорської асоціації кікбоксингу ВТКА.
Показові виступи представили вихованці спортивного клубу «Пробій» із Ворохти.
«Козацьке бойове мистецтво, рукопаш гопак, змішані єдиноборства — від наймолодших вихованців до дорослих спортсменів учасники демонстрували майстерність, витривалість і злагодженість. Складні стрибки та удари в повітрі, бойові зв'язки під українську музику, вправи з макетами шабель і палицями, прийоми самооборони, кидки, елементи греплінгуСпортивне єдиноборство, що поєднує в собі техніку різних видів боротьби без використання ударів та кімоно, показові спаринги й акробатика засвідчили, скільки праці вони вкладають у тренування», — йдеться у дописі.
Матір й дружина Андрія Лаща, а також матір полеглого воїна Андрія КоваляАндрій Коваль на позивний Гермес народився 15 травня 1999 року у Бурштині. Мав звання молодшого сержанта. Служив у розвідувальному взводі «Mahno Group» в 75 батальйоні 102 бригади ТрО.За службу отримав шість нагород, а саме: медаль «Незламним героям російсько-української війни», посмертну медаль «За відвагу», «За оборону Гуляйполя», «За мужність і відвагу», посмертний хрест «Честь і слава», посмертну медаль Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину» вручали учасникам кубки й подарунки.
«Матері, чиї сини вже не вийдуть на поєдинок, сьогодні відзначали інших спортсменів. У цьому — стільки болю, любові й сили, що важко дібрати слова», — пише Олена Кравчишин.
Під час турніру голова громадської організації «Івано-Франківська обласна спілка учасників російсько-української війни» Михайло Селіванов вручив синові Андрія Лаща Макару медаль «За службу державі»Недержавна загальноукраїнська відзнака з особливим статусом, затверджена громадськими організаціями. Нагороду також отримав побратим Андрія Лаща Віталій Вербовий. Він передав її молодшому сину Андрія Матвійку.
«Діти мали б рости під батьковим захистом, чути його поради, відчувати його обійми. Тепер поруч із ними — рідні та батькові побратими. І наш обов'язок — щоб, дорослішаючи, вони завжди знали, яким був їхній тато і скільки людей бережуть пам'ять про нього», — йдеться у дописі.
Що відомо про бійця Андрія Лаща та його побратимів із «Mahno Group»
Андрій Лащ на позивний Махно народився 25 липня 1995 року у Бурштині. Був кандидатом у майстри спорту з кікбоксингу. Добровольцем записався у тероборону.
З квітня 2022 року служив у 75 батальйоні 102 бригади ТрО. Мав звання лейтенанта та був капітаном розвідувального взводу «Mahno Group». За період служби отримав чотири нагороди: за оборону Гуляйполя, відзнаку командира 75 окремого батальйону 102 окремої бригади, почесну відзнаку розвідника та «За оборону України». В Андрія залишилися дружина Інна та двоє дітей — Матвій та Макар.
«Mahno Group» — розвідувальний взвод 75 батальйону 102 окремої бригади імені Дмитра Вітовського. Його створив Андрій Лащ разом із побратимами у січні 2024 року.
26 лютого 2025 року російська армія скинула півторатонну керовану авіаційну бомбу на позицію розвідувального взводу «Mahno Group» поблизу Гуляйполя на Запоріжжі. Під завалами загинули п'ятеро військовослужбовців: Андрій Лащ, Володимир ФігольВолодимир Фіголь на позивний Хрущ народився 16 жовтня 1992 в селі Крилос. У 2014 році закінчив військову кафедру академії імені Петра Сагайдачного у Львові, після чого отримав звання молодшого лейтенанта та спеціальність розвідника.За службу був нагороджений сімома нагородами, а саме: почесною відзнакою розвідника, відзнакою «За бойову звитягу», «Хрестом бойового братерства», «Срібним хрестом», посмертною нагородою «За заслуги перед Прикарпаттям», посмертною відзнакою «За оборону України», Ігор ПогребенникІгор Погребенник на позивний Нацик народився 15 лютого 1994 в селі Рожнів на Косівщині. Мав звання старшого сержанта.Служив у розвідувальному взводі «Mahno Group» в 75 батальйоні 102 бригади ТрО.Був нагороджений десять разів, зокрема, медаллю «Учасника АТО», почесною відзнакою розвідника, відзнакою «За бойову звитягу», медаллю «За оборону Гуляйполя», «Незламним героям російсько-української війни», посмертним орденом «За вірність присязі», посмертно медаллю «За хоробрість в бою», «За мужність і відвагу», «За оборону Гуляйполя» та «За відвагу», Андрій Коваль і Валентин ЄмбрикВалентин Ємбрик на позивний Смичок народився 31 серпня 2000 року в Ужгороді. У 2008 році сім'я переїхала до Бурштина. Валентин захоплювався музикою з дитинства. Був скрипалем, писав вірші та створював власні музичні твори. У Бурштині він навчався в школі разом із Владиславом Лащем і подружився з Андрієм Лащем та Андрієм Ковалем.Валентин Ємбрик за час служби здобув звання молодшого сержанта та отримав почесну відзнаку розвідника, медаль «За оборону Гуляйполя», посмертну медаль «За хоробрість в бою», «За відвагу», «За оборону Гуляйполя» та відзнаку «За оборону України». Шостий боєць, Владислав ОлексійовецьВладислав Олексійовець на позивний Мушкет народився 22 березня 1999 року в селі Бережки на Рівненщині. Мав звання молодшого сержанта. Служив у 75 батальйоні 102 бригади. Бійця нагородили пʼятьма нагородами: «Почесна відзнака розвідника» у 2024, медаль «Ветеран війни» у 2024 році, «За оборону Гуляйполя» у 2024 році, посмертно орден «За вірність присязі» у 2025 та посмертно медаль «За відвагу» у 2025 році.На фронт він пішов добровольцем у березні 2024 року, коли йому виповнилось 25. Вирішив приєднатися саме до взводу «Mahno Group», про який йому розповів колега по роботі з Бурштина., загинув від касетних снарядів, коли побіг на допомогу побратимам. Усі були добровольцями. Матері загиблих військовослужбовців припускають, що удар міг бути частиною спланованої операції армії РФ, спрямованої на знищення взводу.
Оберіть Суспільне Івано-Франківськ в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
