"Крок ліворуч, крок праворуч — стріляємо без попередження!" — так конвоїри Норильського концтабору погрожували ув'язненим. А ще — морили голодом, змушували лягати у калюжі на 60-градусному морозі і таврували номерами. Однак 26 травня 1953 року терпець в'язнів увірвався.
У 68-му річницю спогадами про день, коли спалахнуло найбільше в історії ГУЛАГу повстання політв'язнів, поділився учасник тих подій, воїн УПА Петро Підлетейчук на псевдо Спартак.
Суспільне розповідало про історію життя Петра Підлетейчука. Сьогодні публікуємо один з його спогадів, а саме — епізод з Норильського повстання.
"Тих, що судили у 46-47 роках, то їх так придушували, що вони вже були, як раби, розумієте. А вже приїхала група цих молодих, з 50, 52 року — прийшли, подивилися, зробили там порядок. І сказали, що або свобода, або смерть"! — пригадує Петро Підлетейчук. Йому було 23, коли почався страйк.
Причиною повстання стали жахливі умови утримання і ставлення до невільників.
"Люди хворіли, помирали. Рано, така була сива кобила, приїжджали під кожен барак, казарму тюремну, тих там (померлих — ред.) — на сани, возили в тундру лисицям, — згадує Спартак. — На вахті усім били цвях у п'яту, аби не придурився. Бо міг придуритися, що вмер. Ще й це робили".
Бунт очолили українці та литовці. Половина людей перебували в зоні, а друга — на мідному руднику. Табірне керівництво намагалося одразу силою придушити повстання.
"Конвоїри робили різні провокації, кидали якісь ножі. Але в нас усе організовано знаходили, віддавали. Так що, не проходило", — мовить Петро Підлетейчук.
Він пригадує, як невільники зібралися біля ангара, і до них відправили озброєних солдатів: "Вийшов той один російський капітан (з ув’язнених — ред.), який був на війні, здається, у Берліні. Сорочку розірвав: "Синки, ви прийшли стріляти у своїх батьків?! Ми вам здобули перемогу!". Солдати стали, багнети — в сніг, і ні з місця".
Довго трималася і жіноча зона: не допускали наглядачів — ставали живим щитом на вході у зону.
Жінок обливали водою із пожежних шлангів.
Були серед каторжників і ті, які вимагали тільки волі.
"Був там один табір каторжників, які не здавалися, казали: "Або свобода, або смерть". Три місяці трималися ще, — розповідає Спартак. — А ці хлопці, на третьому таборі вони були, — туди кинули десант, увірвалися в зону, розстріляли частину, а решта — притихли".
За два тижні із Москви прибув особистий ад'ютант Берії — більшість вимог задовольнили: з вікон зняли решітки, а із в'язнів — номери.
Зараз Петро Підлетейчук живе у рідному Химчині на Франківщині.
Йому цьогоріч виповниться 91 рік.
Читайте також
- "Маневри УПА". На Прикарпатті відбудеться військово-історична реконструкція вишколу
- На Прикарпатті вшановують пам'ять головнокомандувача УПА Романа Шухевича
- Родина, яка змінила Україну. Історія Шухевичів
Читайте нас у Telegram: головні новини Івано-Франківщини
