25-річний ветеран з Івано-Франківська Сергій Куцик на позивний Куций переніс 13 операцій. Після 10 місяців нестерпного болю вирішив попросити ампутувати йому праву ногу. Чоловік отримав поранення на Донеччині у грудні 2024 року після скиду з російського дрона. Там він воював у складі 71 окремої аеромобільної бригади.
Нині Сергій Куцик з протезом займається боксом і плаванням, бере участь у спортивних змаганнях. А після лікування й реабілітації у Запоріжжі та Івано-Франківську ветеран вирішив допомагати іншим військовослужбовцям. Відтак опановує фах реабілітолога і стажується в одному з медичних центрів.
Свою історію "Куций" розповів Суспільному.
Мобілізувався після строкової служби
Сергій Куцик закінчив строкову службу 20 грудня 2021 року. За два місяці розпочалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, тому він пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тоді йому було 20 років.
"Спочатку через вік мене не хотіли брати, але я наполіг. Це справа кожного чоловіка — захищати свою країну та батьків", — каже Сергій Куцик.
Спочатку він служив у 711 полку Державної спеціальної служби транспорту, у якому була сформована окрема штурмова рота. Перший бій "Куций" провів поблизу села Водяне, недалеко від Авдіївки.
"Була трохи паніка, бо ворожа артилерія працювала по нашій посадці безперервно. У нас було багато втрат. Мій командир та близький друг загинули від танкового пострілу", — говорить ветеран.
"Знаєш, що побратим тебе може витягнути"
У 2024 році Сергій Куцик перевівся з побратимами у 71 окрему аеромобільну бригаду, бо його полк реорганізували. Воював на Покровському та Авдіївському напрямках.
"Куций" розповідає, що з побратимами тримав оборону, штурмував посадки, де закріпилися росіяни, та заходив у тил російського війська для розвідки. За бойові заслуги бійця нагородили почесним нагрудним знаком "Золотий хрест" головнокомандувача Збройних сил України.
"Коли згуртована група, як було у мене, з нормальними хлопцями, то немає того страху. Ти не переживаєш так сильно. Знаєш, що біля тебе є побратим, знаєш, що він тебе може витягнути у будь-який момент, допомогти тобі, боєкомплект подати чи принести — і все зробити, тому ти так сильно не боїшся", — пояснює ветеран.
Згодом бійців перевели на Харківщину. Там Сергій Куцик опанував фах пілота дрона "Mavic"
"Якби не хлопці, то мене б уже тут не було"
14 грудня 2024 року біля села Успенівка на Донеччині Сергій Куцик отримав поранення внаслідок скидів боєприпасів із російського дрона. Тоді він з іншими військовослужбовцями виходив з оточення.
"Мені перебило весь правий бік: порвало кишківник, зачепило печінку, нирку, руку та ногу. Мій побратим тоді загинув на місці. Ще одного поранило, але легше, ніж мене", — розповідає "Куций".
Коли Сергію надавали першу домедичну допомогу, він знепритомнів.
"Мене хлопці відтягнули в бліндаж і там уже "залатали". Якби не вони, то мене б уже тут не було", — говорить ветеран.
"Тільки не говоріть російською, бо мама накрутить себе, що я у полоні"
"Куций" прийшов до тями у госпіталі в Запоріжжі. Тоді він почув розмови про ампутацію і подумав, що це стосується його.
"Я почав говорити лікарю, що їду у Франківськ, і нехай мені там роблять ампутацію. Він каже: "Та це не тобі". Я питаю: що ви мені брешете? Ну, таке було", — пригадує Сергій Куцик.
Він не мав при собі телефона, бо всі речі залишилися в посадці. Пам'ятав тільки номер матері, тож медсестра змогла їй зателефонувати.
"Ми в Запоріжжі були, медсестра почала говорити з моєю мамою російською. Каже, що я поранений, але зі мною все добре. Я кажу: йолки-палки, не говоріть хоча б російською, бо мама зараз накрутить себе, подумає, що я у полоні", — каже Сергій.
"Як зігнули пальці у Вінниці, так у Франківську розігнули"
Сергій Куцик переніс 13 операцій. Зокрема, з ноги йому пересаджували артерію у праву руку.
"В госпіталі у Вінниці я не міг рухати рукою та пальцями. Брав її другою рукою, щоб пересунутися на іншу операцію. Я був лежачий. Пригадую, мені зігнули пальці, я так заснув, а розігнули вже тут, у Франківську. Зараз у мене таких проблем немає. Завдяки реабілітації рука відновилася на 60-70%", — розповідає "Куций".
Зараз ветеран боксує цією рукою та піднімає легку вагу — хоче ще більше зміцнити м'язи.
"Треба просто хотіти, і все. Я так думаю. Звичайно, є такі моменти, коли вже не можна відновити якусь частину, бо дуже багато було розірвано. Але якщо старатися, то можна досягти всього", — каже Сергій.
"Я вже ту кінцівку не хотів"
Лікарі протягом 10 місяців намагалися врятувати праву ногу Сергія, проте через інфекцію у кістці почався некрозНекроз — це передчасна, незворотна загибель клітин, тканин або органів, викликана зовнішніми патологічними факторами (травми, інфекції, порушення кровообігу) . Увесь цей час, каже ветеран, він жив із нестерпним болем і міг пересуватися лише на милицях. Зрештою чоловік сам попросив про ампутацію.
"Я вже ту кінцівку не хотів. Просив лікарів, щоб мені швидше зробили операцію. Я сам просив про ампутацію, аби став на протез і міг нормально ходити. З тією ногою взагалі не міг доторкнутися до землі, вона дуже боліла. Я жив із сильним болем", — каже Сергій.
Фізичний терапевт Роман Кирилюк, який працював з ветераном ще до ампутації, каже, що якість життя Сергія Куцика після операції значно покращилася.
"Мені здається, що зараз фізичний стан Сергія набагато кращий, ніж мій (сміється — ред.), тому що він суперактивний чувак. Я щиро радий, що він так вибрався і фізично, і психологічно з цієї ями, бо це справді була яма", — говорить Роман Кирилюк.
Навчається на реабілітолога
Сергій Куцик вирішив здобути новий фах і присвятити себе допомозі іншим ветеранам.
"Головне — не нити. Реабілітація — це боляче, але всього можна досягти", — каже Сергій.
Наразі він проходить курси масажу і планує вступити до університету на спеціальність "Реабілітолог". Для цього зараз ветеран стажується в одному з реабілітаційних центрів Франківська.
"Мені подобається, коли люди приходять на милицях, а йдуть від нас своїми ногами. Це — дуже класно. На реабілітації буває дуже боляче, і щоб досягти результату, треба працювати довго й систематично. Важко, але хлопці справляються", — говорить Сергій.
Військовослужбовець Олександр Паничик, який працює зі Сергієм, каже, що ветеран надихає його.
"Він має підхід, підтримує як людина. Його приклад змушує старатися ще більше", — каже військовий.
Бокс та плавання
Також Сергій Куцик активно тренується: займається боксом та плаванням, бере участь у спортивних змаганнях.
"Боксом займаюся у клубі. Там не зважають на те, чи є у тебе ампутація. Ти тренуєшся нарівні з усіма", — говорить ветеран.
Він додає, що тепер на протезі може проходити весь день. Сергій Куцик каже, що почувається значно впевненіше і поступово повертається до звичного життя, відкриваючи для себе нові можливості.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
