16 листопада у Мишині на Івано-Франківщині відбувся перший футбольний турнір пам'яті полеглого військовослужбовця, спортсмена Михайла Кавацюка. У ньому взяли участь 12 команд з області. Напередодні місцеві жителі також оновили стадіон у селі. Самі ж змагання мали й благодійну мету — збір грошей на підтримку 77 батальйону 102 окремої бригади ТрО.
Про це Суспільному розповів брат полеглого бійця, також військовий Микола Кавацюк.
"Брат жив футболом"
Участь у турнірі взяли 12 команд. Дев'ять — з навколишніх сіл та міст, ще три — з Мишина. У складі однієї з місцевих команд грав й Микола Кавацюк.
"Брат жив футболом, він мріяв, щоб у селі люди розвивалися, займалися спортом. Коли приїздив, то бувало, що одразу йшов пограти у футбол. Тому для нас важливо було провести цей турнір", — каже Микола Кавацюк.
Ідея турніру виникла у двоюрідного брата Михайла Арсена Гросу, яку підтримали родичі полеглого бійця та його наречена Мар'яна.
Односельці об'єдналися, аби провести турнір
До змагань односельці готувалися приблизно тиждень, проте вдалося зробити чимало, каже учасник змагань Назар Вінтонюк. Із загиблим військовослужбовцем Михайлом Кавацюком хлопець разом вчився у школі та грав у футбол.
"За тиждень у селі поміняли сітки біля штучного поля, пофарбували ворота, привели стадіон до належного вигляду. Цей турнір став мотивацією для цього. Тому десь виконали прагнення Михайла, аби у Мишині відновилося футбольне життя. Також нам назустріч пішли районні рефері, які безкоштовно приїхали судити", — каже Назар Вінтонюк.
"Я дуже радий, що ми змогли організувати турнір"
Переможці турніру — команда з Коломиї "Pub Underground", за яку також грає декілька жителів Мишина.
Друге місце посіла команда "Варатик", за яку колись грав Михайло Кавацюк. А на третьому — "Легіон" з Чорних Ослав. Їм вручили кубки та медалі.
Також визначили найкращого бомбардира. Ним став Остап Кавацюк з Мишина. А найкращий гравець турніру — Олександр Нехаєв з коломийської команди "Pub Underground".
"Я дуже радий, що ми змогли організувати турнір у короткий термін, адже від загибелі Михайла минуло всього три тижні. Хвилювалися, чи зможемо провести на відкритому полі і зібрати людей. Але сьогодні було людно, приблизно 100 глядачів вболівали на трибунах. Для Міші футбол був дуже важливим. Ми у 2023 році проводили турнір для військових, коли він ще служив. І він тоді дзвонив і питав за кожну деталь. І думаю, він би зараз оцінив, що ми провели турнір його пам'яті", — говорить Назар Вінтонюк.
Під час турніру збирали гроші на підтримку 77 батальйону
За словами Миколи Кавацюка, станом на 18:00 16 листопада люди задонатили понад 200 тисяч гривень. Станом на 17 листопада люди пожертвували 375 тисяч гривень.
За зібрані гроші планують закупити РЕБ для бійців 77 батальйону 102 бригади. Серед них служить 15 жителів села, каже Микола Кавацюк: "Хлопці перебувають у "гарячих" точках, дають відсіч окупантам і їм потрібна допомога, тому збираємо на РЕБи їм. Тут служить і наш дядько Дмитро і йому з побратимами потрібна допомога. Бачимо, що люди продовжують донатити, тому збір триватиме ще декілька днів".
Що відомо про Михайла Кавацюка
Михайло народився 23 жовтня 1997 року, проживав у селі Мишин Нижньовербізької громади Коломийського району.
Хлопець навчався у Коломийській дитячо-юнацькій спортивній школі № 1. Виступав за низку футбольних і футзальних команд, серед яких — "Карпати" з Печеніжина та Коломиї, футбольні клуби "Верхній Вербіж", "Мишин", "Варатик" та "Стефайно" з Коломиї.
У цивільному житті працював учителем фізкультури в місцевій гімназії.
Михайло Кавацюк боронив Україну з перших днів великої війни. 25 лютого 2022 року разом з братом пішов записуватися в територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Михайла одразу прийняли на службу. Тоді йому було 24 роки.
У ЗСУ служив на посаді головного сержанта 2 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону 63 окремої механізованої бригади.
Михайло поліг 30 жовтня 2025 року на Слов'янському напрямку поблизу Миколаївки на Донеччині внаслідок російського обстрілу КАБами.
"Ми часто говорили про футбол — його улюблений вид спорту, як і мій. Коли розмовляли, завжди згадували ті часи й мріяли, що після перемоги знову відродимо футбол у нашому селі й разом покопаємо м’яча. Це — невимовна втрата для всього нашого села, для всієї громади. Ніяк не можу це усвідомити…" — розповів Назар Вінтонюк.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
