Командира чоти Українських січових стрільців і військовика Української галицької армії Юліана Гоїва, уродженця Снятина на Івано-Франківщині, розстріляли у 1937 році в Харкові. 29 квітня 2025 року Національна комісія визнала його реабілітованим. Це — перший січовий стрілець з Івано-Франківської області й один з небагатьох в Україні, якому повернули чесне ім’я вже в роки незалежності.
Про воїна Першої світової, який відбував полон разом з Євгеном Коновальцем, учасника головних подій Української революції, елітного офіцера, що володів декількома мовами, Юліна Гоїва — у матеріалі Суспільного.
Де ріс і навчався Юліан Гоїв
Юліан Гоїв народився 27 квітня 1894 року в покутському місті Снятин у заможній сім’ї дяка й фінансиста Івана Гоїва та його дружини Анни, в дівоцтві — Захаркевич. Родина Гоївих зналася з письменниками Василем Стефаником і Марком Черемшиною, художником Василем Касіяном.
"То — брат моєї бабусі. Вона була найстаршою в родині Гоївих. Потім були ще дві сестри й четвертим був Юліан", — розповідає родич Юліана Гоїва Олександр Отава.
Історик Андрій Бойда показує родинну садибу Гоївих у Снятині.
"Хата 1912 року побудови. Вони були настільки заможними, що приїхала бригада з Гуцульщини, дійсно все це їм вибудувала. Тут проживали шестеро дітей Гоївих: Ольга, Юліан, Наталія, Євген, Омелян і Зенон. Четверо братів і дві сестри", — розповідає Андрій Бойда.
Юліан Гоїв навчався у реальній цісарсько-королівській школі у Снятині. Переважно — на відмінно.
"Корпус Снятинської цісарсько-королівської школи побудували у 1907 році. Юліан Гоїв навчався тут з 1908 по 1912 рік. Завжди був грамотний, здібний, виявляв інтерес до іноземних мов. Він дуже добре французьку вчив із латиною. Потім, що цікаво, для нього це відіграє дуже важливу роль, коли він був розвідником у 1920-30-х. Ну і коли був у полоні, йому часто доводилося з німцями взаємодіяти. А вже коли Юліан Гоїв був в УГА, то часто були й інші іноземці. До того ж він доволі добре вивчив там і англійську, й італійську", — каже Андрій Бойда.
"Юліан вирішив, що його обов’язок — бути у війську". Юліан Гоїв у січових стрільцях
Після школи Юліан Гоїв вступив до технічного університету у Брно (Чехія). У ньому провчився два роки. У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, Юліан відпочивав на канікулах вдома. Він добровольцем вирішив піти у військо.
"Кожна мама відмовляє свою дитину, щоб не йшла, бо переживає. Вона хотіла, щоби син все-таки закінчив студії. Але Юліан вирішив, що його обов’язок — бути у війську", — говорить Олександр Отава.
Історик Андрій Бойда додає: "Наскільки я знаю, він був одним з перших добровольців зі Снятина саме в легіоні Українських січових стрільців, бо за віком у регулярну армію його б не взяли. Тато його виховував у тому дусі, що поляк, москаль і навіть той же австріяк — це все окупанти української землі: "Треба взяти в австріяка зброю, а вже коли станемо міцнішими, то можна й австріяка бити". І легіон січових стрільців був зародком української армії".
У грудні 1914 року Юліан Гоїв отримав поранення стегна розривною кулею під Воловцем у бою за карпатські перевали. Під час лікування у місті Мукачево пройшов австрійські лейтенантські курси й отримав січовий чин хорунжого.
Маківка, полон і знайомство з Коновальцем
"Його найбільша військова звитяга і водночас трагедія — це бої на Маківці з 29 квітня по 4 травня 1915 року. 4 травня, в останній день боїв на горі, відбувалася евакуація поранених і тих, хто не міг уже утримувати позицію, тому що москалі збільшили натиск. І через це Юліан і ще кілька бійців зі Снятинщини пішли рятувати побратимів, які опинилися в оточенні. Хтось і поранений був. Москалі, скориставшись тим, що він якогось пораненого витягав, підстрелили його і схопили", — продовжує історик Андрій Бойда.
Полон Юліан Гоїв відбував у селі Чорний Яр на півночі Астраханської області Росії. Там він зустрівся з іншими елітними українськими військовиками.
"Ось ця фотографія взагалі унікальна тим, що тут Євген Коновалець разом з Юліаном Гоївим. П'ють разом чай в таборі для військовополонених австрійських і німецьких у містечку Чорний Яр Астраханської губернії Російської імперії. Орієнтовно серпень 1915 року", — показує світлину Андрій Бойда.
За його словами, Юліан Гоїв пробув у полоні з травня 1915 і орієнтовно до листопада 1917. Хоча сам військовик говорив, що повернувся додому у січні-лютому 1918 року.
"Він, напевно, так сказав, щоб не видати, що це він з Коновальцем тоді тікав з Царицина. Юліан Гоїв приїхав додому. Трохи підлікувався — у нього було дуже здоров'я підірване. Але з часом повернувся у свою частину — так, як він розповідав. Ну і вони й на Наддніпрянську Україну заходили. То ж відомо, як січовики й просвіту там провели, й взяли участь у визвольних змаганнях. Наскільки я знаю, у Снятині він після 1918 року не з’являвся. Принаймні офіційно", — розповідає Андрій Бойда.
Червона українська галицька армія
Коли почала формуватися Червона українська галицька армія, після кількох домовленостей з більшовиками й представниками УГА, Юліан Гоїв отримав посаду командира другого куреня бригади Українських січових стрільців. Проте в лави Комуністичної партії Східної Галичини він не вступав.
З 1924 до арешту Юліан Гоїв жив у Харкові й обіймав переважно військові посади.
"У нього була дружина Олена Тимофіївна Рибалко зі Слов'янська Донецької області. Вона була скромною, тихою, про неї як таких відомостей майже нема. Ця жінка з родиною Гоївих тримала контакт і в 1920-30-х, і, напевно, вже і в 40-х якийсь контакт був, тому що вона повідомила, що Юліан загинув. Олена Тимофіївна була хорошим лікарем-хірургом. Вони разом проживали на вулиці Пушкіна, зараз — Григорія Сковороди, в Харкові", — каже Андрій Бойда.
"Справа сфальсифікована "з нуля". Арешт і розстріл Юліана Гоїва
У вересні 1937 року Юліана Гоїва арештували у його помешканні.
"Обшук у квартирі не проводився. Його допитували до листопада 1937 року. І, звичайно, багато що в тих протоколах — правда, але велика частина — повна вигадка, тому що потім проводили очні ставки з його командиром, побратимами, ще якимись людьми. Майже все він заперечив. Тобто було зрозуміло, що справа сфальсифікована "з нуля". 10 грудня 1937 року Юліана засудили до розстрілу з конфіскацією майна. У той самий день його вбили", — говорить дослідник Андрій Бойда.
"Як Юліана розстріляли у 1937 році, то наступного дня його дружині повернули мундир. Де Юліана поховали, невідомо", — розповідає Олександр Отава.
Перший січовий стрілець, реабілітований українською державою
Восени 2024 року історик і дослідник родини Гоївих Андрій Бойда почав процес реабілітації Юліана.
"З одного боку, так: ти людину вже не повернеш фізично. Це зрозуміло. Але тут така моральна справедливість. Ти доводиш, що людину дійсно незаконно позбавили життя, що вона була чиста, невинна, і зі спокійною душею розумієш, що виконав ту місію, яку не встигли зробити ні рідня, ні, наприклад, дружина, ні ще хтось", — говорить Андрій Бойда.
Домогтися результату вдалося через сім місяців.
"Через два дні після Юліанового дня народження, 29 квітня 2025 року, дзвонить мені телефон. Якраз один зі співробітників Українського інституту нацпам'яті: "Андрію Васильовичу, хочу вам повідомити, що Юліан Іванович Гоїв реабілітований". 110 річниця Маківки, в той же день. Унікальність полягає в тому, що людина реабілітована не за СРСР, а за незалежної України. І, ймовірно, за останні 25 років — це перший січовий стрілець, який реабілітований посмертно саме українською державою. Напевно, ще й перший, кого реабілітувала Національна комісія", — каже історик.
"Приємно, коли згадають, коли будуть пам’ятати про людину, яка щось зробила для України. Свого часу мамин однокласник Гриць Дутчак мав таку ідею, аби вулицю Валову, де стоїть хата у Снятині, перейменувати на вулицю братів Гоївих. Було б приємно, якби пам’ять про нього хоч би в назві вулиці збереглася", — додає родич Юліана Гоїва Олександр Отава.
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, WhatsApp, Instagram, TikTok та YouTube
