До Дніпра з Покровська два тижні тому вивезли 72-річного Віктора та його 80-річну дружину Валентину. Чоловік – маломобільний, останні п'ять років ним опікується жінка. З собою подружжя забрало лише кусачки, окуляри та документи.
Свою історію переселенці розповіли Суспільному.
Віктор розказав: все життя прожив в приватному будинку в Покровську, працював поштарем та займався ремонтними роботами. Кусачки – один з найцінніших його інструментів, не забрати їх не міг, зазначив чоловік.
"Я столяр-тесляр і кусачки я з собою таскаю. Чого б я їх залишив. Без кусачок нічого не зробиш. Руками цвях не витягнеш, тільки кусачками", — сказав він.
П'ять років тому Віктор втрапив у дорожню аварію й після цього в чоловіка майже не рухається права рука та нога. Ховатися від російських обстрілів в Покровську, зазначив він, не міг, адже практично прикутий до ліжка. За його словами, покидати рідну домівку не хотів навіть попри постійні обстріли армії РФ.
"Я хоча б рачки, але поїду додому. Літає постійно. Я вже просто не звертаю увагу. Я служив в Німеччині, так що я куль не боюся", — розказав переселенець.
Чоловіку допомагає його 80-річна дружина Валентина. Волонтери евакуювали подружжя разом. Жінка розповіла: з Віктором одружені вже півстоліття. За її словами, через обстріли вдома немає світла, воду брали з колодязя поруч. Оселю ж опалювали дровами. Однак, зазначила Валентина, попри щоденні атаки РФ вже навіть планувала садити город.
Єдині речі, які залишилися в подружжя – ті, в яких їх евакуювали. З собою жінка встигнула прихопити лише документи. Найбільше, розповіла вона, шкодує, що не забрала альбоми з фотографіями.
"І племінниці, і сестри, всі там є. Я можу відкрити, побачити. Зараз я нічого не хочу, хоч куди мене завезуть, але фотографії, це для мене все", — сказала переселенка.
Опікуватися подружжям нікому – дітей у них немає. За словами керівниці центру соцадаптації Ольги Волкової, місце для подальшої евакуації пари – ще шукають.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
