Андрій — оператор безпілотників 128 бригади тероборони "Дике поле". Боєць став добровольцем у березні 2022-го. Після служби мінометником на Бахмутському напрямку, обстрілу та контузії Андрій на рік самовільно залишив частину. Вирішив повернутись три місяці тому — обрав іншу бригаду та нову спеціальність.
Свою історію чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
У рідному Львові Андрій декілька років працював будівельником. А за тиждень після початку повномасштабного вторгнення, зазначив він, залишив роботу та пішов до терцентру комплектування.
"Багато друзів, знайомих — всі йшли, рвалися. Коли мені казали валити звідси, то я казав, що зі свого дому не піду нікуди", — додав військовий.
Вісім місяців Андрій служив у добровольчому українському корпусі, потім — був мінометником окремого стрілецького батальйону. Розповів: з осені 2022-го виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку. 5 лютого 23-го року його розрахунок потрапив під обстріл армії РФ.
"Пацани наші всі загинули. А мене щось відвело: ще одного хлопця покликав піти відпочити. То ми пішли на ліжка, тільки лягли — і "савушка" (САУ — самохідна артилерійська установка — ред.) прилетіла. То вийшли троє двохсотих, один трьохсотий", — пригадав Андрій.
Боєць отримав важку контузію та тривалий час проходив реабілітацію. Далі була військово-лікарська комісія, яка знайшла у чоловіка низку захворювань, які виникли під час служби. Чоловік розповів: до підрозділу повертатися не поспішав — рік лікувався та відпочивав.
Коли Андрій вирішив повернутися на війну, звернувся до поліції, звідти — до розподільного пункту, додав він. Там і запропонували долучитися до 128 бригади ТрО "Дике поле". Зазначив: планував знову служити мінометником, але потрапив до аеророзвідки. За його словами, бойові вильоти почалися майже одразу після навчання. Нині він шукає позиції армії РФ, коригує вогонь та фіксує влучання.
"Мені це цікаво, схоже, це моє. Воно мені подобається. Змалку завжди десь там по будівництву працював, постійно поїдеш — там банда. І тут в нас банда велика. Я тільки по ночах літаю. Зранку коли змінюємося, раз-два можу ще вилетіти. Є такі моменти, що треба зробити, неважливо як, але щоб ворог не пройшов. Вони лізуть і лізуть, постійно лізуть і лізуть. Працюю без перекуру", — розповів військовий.
У планах, зазначив Андрій, продовжити навчання та вдосконалити навички керуванням дронами. Надалі хотів би опанувати й ударні безпілотники.
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
