Перейти до основного змісту
"Брата катували російські військові". Інтерв’ю з сестрою вбитого в полоні Миколи Андреюка

"Брата катували російські військові". Інтерв’ю з сестрою вбитого в полоні Миколи Андреюка

Микола Андреюк потрапив у полон у квітні 2022. Наприкінці 2023 помер у російській колонії. Про знущання з українського військового розказала сестра Миколи – Ніна. За словами жінки, у російському полоні брата били електрошокером по 40 хвилин, змушували зізнатися в злочинах, які не скоював, та ще дужче били, бо мовчав. Ніна згадала, що Микола важив 120 кілограмів, але в неволі схуд в половину. У чоловіка відмовляли ноги, тому побратими, які перебували з ним в одній камері, самі вкладали його в ліжко та годували. Чоловіки розказали, що наприкінці 2023-го вони принесли Миколу до лікарні в колонії. Тоді його і бачили востаннє. Поховали військового лише в листопаді 2024-го.

Суспільному Ніна розказала, що після перемоги Микола мріяв оселитися в будинку біля лісу та розводити коней, а натомість отримав смертельні знущання в російському полоні.

Жінка розповіла, що воювати Микола пішов у 2014 році. Згадала, що брат з раннього віку говорив українською та був патріотом. Мріяв бути морським піхотинцем. З 2017 там й служив. Розказала, що останню свою відпустку чоловік провів у госпіталі.

"У нього було, на мою думку, тяжке поранення. Йому легеню відрізали. Повномасштабну війну він зустрів в Маріуполі, село Широкине. 2-го березня він мені зателефонував, зв’язок був поганий і він відключився. Почав писати, що в них дуже тяжко, що їх в кільце взяли, що це, мабуть, останнє повідомлення від нього. Як завжди сказав, щоб берегла маму. Після цього не було зв’язку. Я почала моніторити всі кацапські канали", – каже Ніна.

"Брата катували російські військові". Інтерв’ю з сестрою вбитого в полоні Миколи Андреюка
Військовий, військовополонений, помер в полоні. Суспільне Дніпро

Жінка згадує, що за місяць побачила брата на відео. Вона тоді була у Польщі.

"Полонені хлопці йшли з піднятими руками й на відео я побачила свого брата. Він дивився в землю. Я не уявляю, що він тоді відучував, коли дізнався, куди він потрапив", – додає жінка.

За словами Ніни, про знущання в російському полоні вона дізналася від побратимів брата. Вона знаходила номери тих, кого обміняли й запитувала, чи знають вони Миколу.

"В січні вийшов Сергій Мудрий з полону. Вони з Миколою були в одній камері. Їх там було 8 людей. У мене брат великий, майже 120 кілограмів був. А Сергій розповів, що він став кілограм 60. У брата, як я розумію, проблеми з нирками були. Тому що в нього ноги дуже великі були, він їх важко підіймав. У нього на другому поверсі було ліжко, то він сам туди не міг залізти. Побратими по камері йому допомагали підняти ніжки", – розказує сестра Миколи.

Жінка згадує, що спочатку Сергій казав, що з братом все добре. Лише коли тіло повернули в Україну дізналась, як все було насправді.

"Мого брата змушували сказати, що він вбивав мирних жителів у Маріуполі. А у мене Коля, якщо він цього не робив, ніколи не скаже. Розказував Сергій, як його били електрошокером. Бувало по 40 хвилин так тримали. Отримував і за те що розмовляє українською мовою", – каже Ніна.

Жінка розказала, що від побратима дізналася, що в камерах був відеонагляд.

"Я була здивована, що в камерах, в яких дує зі всіх сторін і вода по стінах тече, зате висить камера спостереження. Дивляться, що ж там наші хлопці. Вони повинні стояти, руки назад, і цілими днями так. Сідати їм заборонялося. Годували, казав Сергій, з мисок з собачою шерстю. Микола самостійно вже не їв. Його годували", – розповідає жінка.

За словами Ніни, в грудні брата принесли лікарню при колонії. Тоді побратими бачили його востаннє.

"Коли Колю посадили, він нахилився і хотів впасти. Сергій каже, що підійшов його просто підтримати, за що й отримав. Мого брата тоді побили. Дата смерті стоїть 14 листопада 2023", – каже сестра військового.

"Брата катували російські військові". Інтерв’ю з сестрою вбитого в полоні Миколи Андреюка
Ніна – сестра закатованого в російському полоні. Суспільне Дніпро

Жінка розказала, що неодноразова писала звернення, аби брата обміняли, бо він у важкому стані.

"Я чекала кожного обміну. Навіть зараз гуглю прізвища, коли хлопців наших звільняють. Найперше дивлюся на букву “А”, це прізвище мого брата. Коли тіло привезли в Україну у морзі зробили помилку у прізвище і до 27 березня ним ніхто не займався", – каже жінка.

До Києва на впізнання Ніна поїхала з чоловіком та побратимом брата Сергієм.

"Ми подивилися фотографії. По першій фото я його впізнала. А з іншими вже пішло відторгнення. Я запросила Сергія і він одразу сказав, що то мій брат. Оскільки я не хотіла в це вірити, я його залишила, на жаль, на ДНК. Зараз про це я дуже шкодую. Тоді почалося друге коло пекла. Перше – полон, а друге – як його вже забрати та поховати", – додає жінка.

Ніна розказала, що у брата був інсульт, а після побиття у нього трапився інфаркт. У документа причина смерті невідома. Не знають рідні й місто в якому Микола загинув.

"Я завжди мамі казала, що він сильний, він все у нас витримає. Чомусь я була впевнена. Я взагалі не вірила, поки не поховала. Весь той рік, коли я знала, що його немає, я сподівалася, що виявиться якась помилка. Після поховання ми з чоловіком виїжджали з кладовища, а я усміхнулась та сказала, що мені так легко стало. Єдине, чоловік просить, щоб я туди щодня не ходила", – розповідає Ніна.

"Брата катували російські військові". Інтерв’ю з сестрою вбитого в полоні Миколи Андреюка
Нагорода Миколи Андреюка. Суспільне Дніпро

У жінки лишилась єдина нагорода брата. Посмертна.

"Побратим привіз берет, ми йому поклали до могили. Для нього це було важливо. Я взагалі люблю квіти. У мене був День народження. Мені подарували – все найкраще віднесла до брата. Мені тяжко усвідомити, які муки пройшов мій брат. Дуже шкода, що він молодий, у нього немає родини, діток", – додала сестра Миколи.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок