Завідувачка відділення інтенсивної терапії Оксана Капустіна у професії понад 20 років. Каже, зараз робота бригад полягає в тому числі і в порятунку дітей з прифронтових територій. Один з найбільш небезпечних викликів, згадує лікарка, був до Нікополя восени 2023. Тоді оголосили про загрозу масованої ракетної атаки РФ, а треба було рятувати дитину.
Як рятують дітей, що найстрашніше під час виїздів та що надихає в роботі — читайте в матеріалі Суспільного.
Блок інтенсивної терапії завідувачка Оксана Капустіна називає ще й серцем відділення. Тут коштовна техніка, яка допомагає рятувати новонароджених в тяжких випадках, розповідає лікарка.
"Оце, що відбувається — робота спільна. Починаючи від медсестри, яка про неї піклується, ліки ставить, доглядає", — каже вона.
Цій професії Оксана Капустіна присвятила понад 20 років. Каже: пройшла шлях від санітарки, медсестри, інтерна до лікаря. Медзаклад, в якому працює, займається і транспортуванням новонароджених з області, розповідає жінка. Додає: від початку повномасштабної війни таких викликів побільшало. Виїжджають і в прифронтові громади.
"Так, як ми почали працювати з 2022 року — ми так не працювали ніколи. На початку було трохи лячно виїжджати, бо розумієш — там десь вибухи. Перемагає любов до дітей та життя, тому збираєшся та їдеш", — розповідає лікарка.
Один з найбільш небезпечних викликів, згадує лікарка, був до Нікополя восени 2023 року. Повідомили, що треба буде рятувати дитину. Дзвінок надійшов о 9-й вечора. У той момент оголосити і про загрозу масованої ракетної атаки РФ, розповідає Оксана Капустіна. Каже: розуміли, що до ранку не можна чекати.
"Якщо є виклик, вони нас скеровують, якою дорогою заїжджати краще, бо там дрони. Домовляємося з лікарями, вони готують дитину, ми під’їжджаємо, вони її нам передають і ми навіть не заходимо в лікарню. Щоб досить швидко виїхати. Бувають навіть такі ситуації", — згадує вона.
До Нікополя бригада їхала в суцільній темряві, згадує жінка. Додає: тоді був блекаут, та й довелося застосувати світломаскування, аби не потрапити під обстріл. Зв’язку з лікарями не було, адже вони ховалися в підвалі. Новонароджена ж дитина потребувала замінного переливання крові, розповідає Оксана Капустіна.
"Якщо не забрати таку дитину своєчасно, не зробити операцію, далі будуть пошкодження пов’язані з головним мозком. Ця дитина може розвиватися, але вона буде ментально нездорова. Наскільки я знаю, з дитиною зараз все добре. Так сталося, що як тільки ми поїхали трапився обстріл", — каже Оксана Капустіна.
Схожа ситуація відбулася з бригадою пізніше і в Покрові. Через відсутність в лікарні пологового, вагітна народила вдома, згадує Оксана Капустіна.
"Починають їй там якусь допомогу надавати, дитина недоношена. Вони починають дзвонити. Тоді вирішуємо їхати та забирати. Тоді теж було лячно", — розповідає вона.
Не менш лячно буває під час викликів і в Дніпрі, додає лікарка. Був випадок, що бригада їхала вночі під серію вибухів. Каже: особисто їй допомагає триматися в цій професії — любов до дітей.
"У нас є звітність на оперативках по пологах. Ти чуєш, скільки народилося дівчаток, скільки хлопчиків. Ти кожен день чуєш, що народжуються діти. І це надихає. Ти розумієш, що там життя продовжується, нічого не зупинилося", — зазначила вона.
Пощастило і з командою, розповідає лікарка. Разом працюють вже з десяток років.
"Ті люди, які не люблять дітей — у нас не працюють. Бувають такі ситуації, коли багато дітей, там один виклик, другий — хтось залишається просто так на чергування — не за гроші", — каже медикиня.
Після початку повномасштабної війни, кількість новонароджених на Дніпропетровщині збільшилася, розповідає Оксана Капустіна. Каже: торік у її відділенні "виходили" 400 дітей.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
