30 серпня 1968 року у Дніпрі відкрили планетарій на Крутогірному узвозі. Він став другим в Україні після вінницького, який відкрили у спеціально спроєктованій для цього будівлі. У 2018-2020 роках заклад був капітально реконструйований.
Фахівчиня з астрономії Людмила Марченко, яка пропрацювала у планетарії з 1975 до 2022 року, розповіла Суспільному, як змінювався заклад та його робота протягом майже пів століття.
За її словами, астрономією вона цікавилася з дитинства. Після школи вступила на астрономічне відділення Одеського університету.
"Звичайно, я збиралася займатись серйозними речами. Мені обіцяли місце у Памірській обсерваторії, яку от-от мали відкрити. Після закінчення університету треба було почекати до відкриття всього чотири місяці", — розповіла Людмила Марченко.
Аби не втрачати час, вона вирішила піти працювати у Дніпровський планетарій. А згодом стало відомо, що з відкриттям та фінансуванням обсерваторії на Памірі виникли проблеми.
"Можливо, хтось із дніпрян пам`ятає, як на оглядовому майданчику на Монастирському острові стояли телескопи, в які охочим показували Сонце та Місяць. Так от, це була саме я", – сказала астрономка.
За її словами, у 1968 році, після відкриття, основною "фішкою" планетарію був апарат Carl Zeiss, який відтворював на куполі картину зоряного неба.
"Всесвіт – це не тільки зоряне небо, а й безліч інших дуже цікавих об’єктів. Щоб розповідати про них, виготовляли тематичні слайди, під час програми могли використовуватись кілька слайдпроєкторів, і керувати всіма цими пристроями потрібно було у повній темряві", – говорить Людмила Марченко.
Фахівчиня зазначила: пізніше слайди доповнилися відеопроєкторами і комп’ютером. Зʼявилася можливість використовувати не тільки статичні, а й динамічні зображення. В залі поставили спеціальне дзеркало, і всі космічні події розгорталися не на прямокутному екрані, а на всій поверхні купола.
"Здавалося б, ну що такого складного, підготував усе на компʼютері і виводь на екран. Але залишалась незмінною одна умова – працювати можна тільки в повній темряві. І над нами завжди сміялись у комп’ютерних крамницях, бо ми шукали мишки, які не мають підісвітки і музичні центри, які б не сяяли яскравими світлодіодами", — розповіла астрономка.
Вона додала: програми створювали самі лектори, намагаючись швидко реагувати на нові відкриття і цікаві події.
Фахівчиня зазначила: все разюче змінилося, коли планетарій перейшов у оренду до "Ноосфери". Компанія не тільки зробила сучасний ремонт, але і встановила у Зоряній залі фірмове обладнання для FullDome (повнокупольної проєкції). Відтоді, маючи в руках тільки планшет, можна у будь-який момент показати на небі все що завгодно, починаючи від малюнків сузір’їв і до найфантастичніших об’єктів Всесвіту.
Але найяскравіші її спогади з роботи у Дніпровському планетарії пов’язані з аматорськими спостереженнями.
"Ми не пропускали жодної яскравої астрономічної події. Разом з учнями аматорського гуртка "Оріон" спостерігали комети, зорепади, сонячні і місячні затемнення. Влаштовували виїзди за місто, в яких брали участь сотні охочих. Їздили самостійно в аматорські експедиції", — розповіла Людмила Марченко.
Також з найбільш вражаючих подій у карʼєрі астрономки – два повних затемнення Сонця, за якими довелося їхати в Угорщину і Туреччину.
Автор Андрій Незнаєнко
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
