Перейти до основного змісту
Від студентки до інструкторки батальйону "Госпітальєри": історія 21-річної військової з Дніпропетровщини

Від студентки до інструкторки батальйону "Госпітальєри": історія 21-річної військової з Дніпропетровщини

Госпітальєри, медикиня, Вероніка Василенко
Вероніка Василенко на позивний Нірвана. Суспільне Дніпро

Рік тому 21-річна Вероніка Василенко з Дніпропетровщини з позивним Нірвана прийшла на вишкіл у навчальний центр добровольчого батальйону "Госпітальєри". Як розповіла вона Суспільному: вчилася на маркетологиню, але вирішила змінити фах.

"Вирішила стати госпітальєром, бо в мене всі друзі з початку повномасштабної війни пішли захищати Україну. А я відчувала себе "білою вороною". Я бачила, як вони працюють, як вони допомагають людям. Зрозуміла, що теж хочу і можу бути корисною", — сказала військова.

Вона додала: навчатися у "Госптальєрів" було складно, адже не знала навіть елементарного. Втім гідно пройшла всі випробування.

Від студентки до інструкторки батальйону "Госпітальєри": історія 21-річної військової з Дніпропетровщини
Вероніка Василенко (праворуч) з посестрами. Особистий архів

"Ми навчалися, як накладати турнікет, в нас було багато фізичних тренувань — відтискання, присідання, біг в бронежилетах. Але попри всі труднощі мені дуже сподобалося: чудова команда та чудові інструктори. Атмосфера так заряджала, що мені дуже хотілося працювати, поїхати на ротацію, а потім вже самій викладати, навчати людей...", — сказала Вероніка.

За її словами, після закінчення вишколу вона потрапила до батальйону і вже побувала на трьох ротаціях на Донецькому та Запорізькому напрямках.

Від студентки до інструкторки батальйону "Госпітальєри": історія 21-річної військової з Дніпропетровщини
Госпітальєрка Вероніка Василенко. Особистий архів

"Перша ротація була на дикому ентузіазмі. Трошки трусилися руки. Працюємо з пораненим, він вже давно був стабільним, але я думала, що ще можна з ним зробити. Може ще щось вколоти йому? Відчувала себе прям героєм, коли довезли живого пораненого до госпіталю", — розповіла Нірвана.

Госпітальєрка зазначила, що найголовніше — вміти працювати з холодним розумом та швидко заспокоюватись, а також бути вмотивованим і розуміти, навіщо ти цим займаєшся.

"Постійно треба вдосконалюватися, вивчати щось нове. Ця робота дійсно складна, із тяжкими умовами життя. Може не бути води, сам собі готуватимеш їжу, постійно будеш працювати з військовими і дуже часто з пораненими... Також не знаєш, як реагуватимеш на кров, на поранення", — сказала вона.

Наразі Вероніка працює інструкторкою батальйону "Госпітальєри". Вона також виїжджає на ротації — працює на медеваці та у стабілізаційних пунктах.

Автор Андрій Логвиненко

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок