Олег — з початку повномасштабного вторгнення змінив декілька спеціальностей. Був піхотинцем, гранатометником та пілотом розвідувальних дронів. Розказав, що у складі 128 бригади ТРО звільняв Харківщину під час контрнаступу восени 2022 року. А нині захищає Донецький напрямок.
Суспільному військовий розповів, про роботу розвідувальника та наслідки російської окупації.
Олег згадав, як звільняли Харківщину. За його словами, бої були складні та інтенсивні.
"Наша Харківська операція зупинилася на кордонах Луганської області. Це була Стельмахівка, Новоселівське. Дуже складно взяли ці два населені пункти. А Новоселівське – це взагалі був для мене мій особистий В'єтнам", – каже чоловік.
Військовий розповів, що в підвалі доводилось сидіти по дві доби. Їхні позиції обстрілювали з різних видів зброї.
"Не працював по нас тільки підводний човен ядерний. З вертольотів, літаків, танки каталися, БМП. Був повний хаос. Один підвал наш, другий підвал російський. Там ми тримали оборону п'ять днів, доки нас не замінили. Ми зайшли в повністю ціле село, вийшли – в руїнах все. Не було даху на жодній хаті. За п'ять днів все вичистили повністю", – згадує Олег.
До війни чоловік п’ять років займався тайським боксом. Брав участь в обласних турнірах. Розповів, що паралельно навчався на зварника. Згадав, як дізнався про початок повномасштабного вторгнення.
"Я був вдома. Прокидаюсь, 15 пропущених. Мама, тато, друзі, всі дзвонять, кажуть: "Війна почалася". Яка війна, кажу, ви що? Далі подивився новини. Почав думати, що робити, як я можу бути корисним в цій справі. Так вирішив вступити до лав ТРО", – розповідає чоловік.
Олег розказав, що його розподілили у 233 батальйон, який підпорядковувався 92-ї штурмовій бригаді.
"Нас спочатку завели під Лиман, коли він був в окупації. Потім звідти ми перегрупувалися. Стояли в напрямку Ізюма, 40 км, та почали формувати вже колону. Десь в перших числах вересня ми почали рух. Йшли одразу за 92-ю бригадою, вона пробила першу лінію оборони на Вовчому Яру. Вони йшли по одній стороні села, ми по іншій", – каже військовий.
Чоловік згадав, що тоді за два дні просунулись на 20-30 кілометрів.
"Це дуже сильно. Ми заходили в тил до ворога і кожен день був страх вийти в оточення", – розповідає Олег.
Військовий розказав, що тоді вони брали перших полонених.
"Ніхто не дозволяв собі поганої поведінки з ними. Їх було дуже багато, по 15 людей з одного села, потім 30 з другого, там ще п'ять, там ще шість. Вони були по посадках. Коли ми пробили далі лінію оборони та закріпилися в тиловому селі, навіть там за тиждень знаходили окупантів. Вони казали, що пили воду з калюж, бігали на городи до місцевих, крали їжу. У них було дуже скрутне становище" – згадує військовий.
Чоловік розказав, що полонених, російське командування просто покинуло напризволяще.
"В основному це були ЛДНР, ДШБДесантно-штурмовий батальйон, їхнє командування та кадрові військові РФ. Вони їх кинули. Казали, що від'їдуть та згодом повернуться. Їх всіх кидали по підвалах", – розказує Олег.
За словами чоловіка, місцеві плакали від щастя, коли побачили українських військових. Розповідає, що люди боялися так і лишитися окупованими.
"Це неймовірні відчуття. У людей було скрутне становище, але вони почали виносити нам хліб домашній, сир", – каже військовий.
Олег розказав, що за час війни брав участь у двох контрнаступах. Нині працює розвідником, а раніше був піхотинцем.
"Я займаюся розвідкою та коригуванням. Наша ціль знайти позиції російської армії, вказати місце, а потім вже йде ураження та відпрацювання. Курсуємо, заводимо людей на позиції, по посадках, всі задачі виконуємо. Різноробочі, так скажемо", – розповідає Олег.
Чоловік розказав, що працюють вдень і вночі.
"Вночі взагалі класно вилітають "Вампіри"Ручний протитанковий гранатомет РПГ-29 й ми починаємо їх коригувати й нищити бліндажі. Це супер, мені подобається", – каже Олег.
За словами чоловіка, нині розвідником він працює там, де минулого року був штурмовиком. Розказав, що так простіше, бо знає ділянку вздовж і впоперек.
"Будь-яке ураження важливе. Я вважаю, що техніку потрібно знищувати, ворога, укріплення, логістику", – каже чоловік.
Олег розказав, що працюватиме до перемоги України.
"На третій рік війни це просто робота. Це для мене звичайні будні, просто роблю свою справу і все. Потрібно продовжувати, бо, по-перше, немає натяку на демобілізацію. По-друге, потрібно якось наближати Україну до перемоги", – розповідає військовий.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
