У Магдалинівці, що на Дніпропетровщині, живе єдина патронатна сім’я в громаді — родина Тітаренків. Нині вони прийняли на виховання чотирьох дітей від п`яти до дванадцяти років.
Алла Тітаренко розповіла Суспільному: ідея створити патронатну родину виникла у 2021 році спонтанно.
"Мене скоротили, і я стала на облік в Центр зайнятості. Там мені і запропонували стати патронатною вихователькою. Та й я сама над цим думала", — говорить жінка.
Перед тим, як стати патронатною родиною, Алла з чоловіком пройшли навчання: зібрали небхідні документи та три місяці відвідували заняття у Дніпрі.

"Дуже багато дізналися про дітей, їхнє виховання. Те, що ми знали — одне, а те що вчили — трішки відрізнялося",— розповідає Алла.
За її словами, якихось труднощів у вихованні дітей не виникає. Головне — заслужити їхню довіру.
Через патронатне виховання в родині Тітаренків пройшли чотирнадцять дітей. Нині у родині, окрім двох рідних дітей, проживають три брати і сестра: Святослав, Веніамін, Богдан та Віолетта. Патронатна сім'я має опікуватися дітьми впродовж трьох місяців, але через воєнний стан діти перебувають на вихованні вже дев'ятий місяць.
Алла розповідає про уподобання своїх вихованців: Богдан, наприклад, любить готувати, випікає торти, а Віолетта допомагає з прибиранням, складає за всіма іграшки.
За словами патронатної виховательки, діти мають проблеми з навчанням, адже практично не відвідували школу.
"З першого вересня я оформила їх у Магдалинівський ліцей. Віолетта мала бути у другому класі, але через те, що вона не займалася, то пішла до першого. Вєнєчка на інклюзивному навчанні, в школу не ходив, тут він у четвертому класі", — говорить Алла.

"Діти перебувають у нас невеликий термін. За цей час їх потрібно огорнути турботою і піклуванням. Але є така тонка межа, щоб вони не занадто прив’язалися. Бо далі їх будуть передавати опікунам чи прийомним батькам, то щоб не було травми розставання", — розповів чоловік Алли Олександр.
Він додає: тепло і затишок дають усім дітям в однаковій мірі, аби всі почували себе комфортно.
Тим, хто тільки наважується стати патронатними вихователями, подружжя радить не боятися і просто мати любов до дітей, бо без неї нічого не вийде. До своєї родини, попри складні часи, вони й далі готові прийняти дітей, які потребують затишку і батьківської любові.
Авторка Юлія Киричок
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро