Різдво в Україні вперше офіційно святкуватимуть 25 грудня. Про традиції святкування Суспільному розповіла наукова співробітниця історичного музею імені Дмитра Яворницького Світлана Івлева.
За словами науковиці, святкування Різдва зазвичай були тривалі.
"Вони відрізняються великою щирістю, веселістю, тривалістю і це цілком зрозуміло, бо хліборобський рік закінчений, врожай зібраний, дуже великий Пилипівський піст закінчується і відкривають ці свята святом Андрія", – каже вона.
Свята перед Різдвом
Свято Андрія, каже жінка, це парубоче свято. Під час нього хлопцям дозволяли розбишакувати.
"Наприклад можна було розібрати ворота і винести за село. А якщо от господар не пускає свою доньку на вечорниці і хлопці сердиті на нього, то вони могли розібрати клуню, або взагалі воза поставити на дах. І це народ сприймав спокійно, от таким веселим був початок різдвяних свят", – розповіла вона.
Після парубочого свята – дівоче. Свято Варвари було скромне, розповіла науковиця.
"Ну хлопців все рівно запрошували, бо треба було шукати пару. От якраз покликання оцих свят в тому щоб молоді люди приглядались один до одного і шукали пару. А пару треба було знайти обов'язково, бо існував культ подружнього життя завжди в Україні", – зазначила Світлана Івлева.
Великим святом був і день святого Миколая, розповіла жінка. Далі святкували Різдво, до свята готувались дуже ретельно.
"Готували продукти і готували колося для того, щоб сплести Дідух. Бо це потрібні були відбірні колосся і ввечері 24 грудня в хату заносили Дідух, підлогу стеляли соломою і це вочевидь дійства які покликані були залучити добробут та майбутній врожай , хліборобську вдачу", – розповіла вона.
Також накривали святковий стіл, на ньому мало бути 12 страв.
"Ставили пиріг і наставлялися блюда так, щоб був такий, трошки дитячий звичай –господар ховався за стіл, за всі ці блюда, які були наставлені. А матір питала дітей “Бачите батька?”. А так щільно заставлено. Діти кричать “не бачимо” і вони казали “Дай боже щоб ви так і наступного року не бачили”, – каже Світлана Івлева.
Це означало, що і в наступному році має бути добробут та врожай.
Про дідуха
"Що стосується дідуха – він має подвійне навантаження, якби очевидно що це зерно, це майбутній врожай, це подяка за за той врожай, що був і закликання майбутнього, але з дуже давніх часів вважалося що там знаходяться духи предків. Це дуже важливий сегмент різдвяних свят, зв'язок із предками предками в цей вечір. Вважалося що стає найтоншою межа між цим світом та світом предків і їх чекали в гості, намагалися задобрити", – розповіла науковиця.
Ворожіння та звичаї на Різдво
На різдвяні свята обов'язково були ворожіння, розповіла науковиця. Їх вважали найточнішими.
"Дівчата ворожили на майбутніх наречених. До речі хлопці теж ворожили, бо для чоловіка майбутня дружина це теж дуже важливо", – розповіла вона.
Один зі звичаїв на Різдво – колядування. Він зберігся і до наших днів.
"Як тільки засяяла Зірка, коли всі сідали за стіл, молодь йшла колядувати, бажала добробуту господарям. Ну і збирали трошки собі на вечорниці теж подарунків, носили зірку. Важливою частиною ще свят був Вертеп", – зазначила Світлана Івлева.
Також вона зазначила, що головним під час святвечора було те, щоб разом зібралась вся родина.
"Навіть ті хто поїхали, але мають змогу повернутися до родину на Святвечір, щоб вони повернулися і всі були разом. Якби і живі, і якби очікуючи тих предків, які пішли від них і це був такий символ неперервності, міцності людського роду і окремого роду", – каже жінка.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
