Бійці 128-ої бригади тероборони Дніпра воюють на Донецькому напрямку. Зараз на їхній ділянці фронту тривають штурмові дії.
Щодня, розповів Суспільному виконуючий обов`язки командира механізованої роти Сергій, вони вступають у вогневий контакт з військами РФ. Наступати важко, адже, каже, росіяни забетонували свої оборонні споруди. Попри це українська армія продовжує звільняти території.
"У нас проходять штурмові дії на нашій ділянці, щодня ми стикаємося з вогневим контактом ворога. Росіяни зараз лютують. У них відбили дуже багато позицій на нашому напрямку. І вони застосовують зараз усе, що можуть застосувати. Від звичайного контактного стрілецького бою до застосування артилерії, КАБів, ФАБів по наших ділянках", — говорить Сергій.
За його словами, наступати стає дедалі важче, адже російські солдати добре окопалися. І це не просто окопи, а забетовані ДОТи.
Електрогазозварник, гітарист, студент: добровольці 128-ої бригади
Станіслав у цивільному житті був електрогазозварником. Розповідає, пішов добровольцем, бо російські військові були у 20 кілометрах від рідного села.
"Старша у мене така серйозна дівчинка, вона мене лаяла, тому я нічого і не сказав. Я зібрав торбу та й поїхав. Головне – бажання, тоді ти всьому навчишся. І з гранатомета, і з СПГ, з усього вчився. Хочеться вже, щоб війна закінчилася, до дітей хочеться. Меншу донечку я за півтора року бачив двічі по 15 хвилин, це дуже тяжко морально", — говорить військовий.
Валерій готує для побратимів обіди, щодня з 7-ої ранку і до 18-ої години: десь 100 літрів перших страв і 60-70 літрів других.
"Грав на гітарі у різних гуртах. Кафе, ресторани. Полюбляв готувати, дуже полюбляв. Коли прийшов до військкомату, як з’ясувалося: в армії не служив, воювати не вмію, те не вмію. У мене запитали: "Готувати вмієш?". Кажу: "Зможу". Ну, от! Готую вже півтора року", — розповів чоловік.
Інший Валерій навчався готельно-ресторанному бізнесу, але покинув навчання.
"Я не хотів сидіти вдома, дивитися на це жахіття, яке коїться. Вирішив йти захищати свою землю, своїх батьків, усю Україну. Кулеметник. І взводний медик, але це не офіційно, допомагаю, чим можу. Найважче – побачити побратимів у крові", — каже він.
Сергій додає: щоб витягнути одного пораненого побратима, навіть якщо не йде стрілецький бій, необхідно, як мінімум, 6-8 солдатів.
"Це завжди прикриття вогневе, це ті, хто несуть побратима або посестру. А якщо це йде артилерійський щільний обстріл, якщо йде контактний бій – це, насправді, нереально. Це настільки кропітку роботу проводимо, що її не описати словами", — розповів доброволець.
Військовий каже: воюватимуть, поки не звільнять усю окуповану територію України.
"Воювати до останнього ворога. У нас немає варіантів, ми поки не звільнимо Крим… Бо Крим – це Україна, Донецьк, Луганськ – це Україна. Доки ми не повернемо всю нашу територію – воюватимемо, інших варіантів у нас немає", — говорить він.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
