Заслужений майстер спорту України Олександр Братчиков з Дніпра готується до Всесвітніх ігор з єдиноборств. Вони пройдуть у Саудівській Аравії в жовтні цього року. Тиждень тому спортсмен повернувся з чемпіонату світу з французького боксу сават – відбіркових змагань, де виборов ліцензію на участь у Всесвітніх іграх.
Олександр займається спортом з п'яти років, він – семиразовий чемпіон світу з кікбоксингу. Про свій спортивний шлях, складнощі під час змагань, навчання вихованців та професійні плани — він розповів Суспільному.
Як пройшов чемпіонат світу з французького боксу?
Це було у Хорватії, у місті Вараждін. Ці змагання були відбіркові на Всесвітні Ігри з єдиноборств. Це найважливіший старт, який може бути. Якщо чемпіонат світу проходить раз на два роки, то Всесвітні Ігри раз на чотири роки. Проходитимуть вони з 20 по 30 жовтня в Саудівській Аравії. Зараз всі думки лише про ці змагання.
Траплялися якісь труднощі під час поєдинків?
Йде бій, я його виграю, як мені здається, я впевнений у цьому. Але у третьому раунді мого супротивника італійця дискваліфікують за часті порушення правил. Представник федерації суддівської колегії до мене підійшла та сказала, що Італія подала апеляцію на рішення судді. Нібито була помилка судді. Треба було ще раз за дві години провести бій.
Нічого страшного, але спортсмени зрозуміють, що дуже складно знову налаштувати себе. Були думки просто не виходити принципово. Але я вийшов. На цей бій додали суддів, замість трьох їх було п`ятеро. Усі одноголосно після поєдинку віддали перемогу мені.
Чи сильні були суперники?
Якщо я переміг, то, мабуть, не було сильніших. Нормальні суперники, це всі були перші номери в своїх збірних. На чемпіонаті світу не може бути слабких супротивників. Я не скажу, що мені було легко чи дуже складно.
До чого зараз готуєтеся?
Зараз трохи відпочиваю після чемпіонату світу. Потім почнеться підготовка до наступних змагань. Просто більш активні тренування кожен день. Починаємо підготовку, щоб до жовтня вийти на пік форми.
Чому ви прийшли у спорт?
У спорт мене привели. коли мені 5 років було. Як завжди маленьких дітей батьки приводять, щоб просто для себе займалися, для здоров’я. Ніхто від мене не вимагав якихось високих результатів.
Перші свої враження я не пам’ятаю. Пам’ятаю, став старше, то було складно. Коли тепло, коли сонячно, друзі грають у футбол, а мене пхнуть на це тренування. У такі моменти не можу сказати, що я рвався і хотів йти, але було слово "треба". Тренування прогулювати не можна. Коли ще старше став, то зрозумів, що це мій характер, це було потрібно.
Багато розчаровувалися під час спортивної кар’єри?
Які в спорті можуть бути розчарування? Програші. Їх було дуже багато на початку спортивної кар’єри. У дитинстві дуже багато програвав. Дуже багато плакав. Мама потім втішала. Це банальні слова були: головне — участь. Але це не допомагало. Програвати не подобається нікому. І мені, як дитині, не подобалося.
Десь в юніорському віці, це 15-16 років, я вже вигравав чемпіонати України. Я вже розумів, що я №1 у своєму віці, у своїй вазі в Україні. І це вже до чогось зобов’язувало. Невеличкий, але тягар відповідальності на мені вже був.
Що допомагає зібратися перед виходом на ринг?
Вже ніяк не налаштовуюся. це вже як моя робота. Я знаю, що мені треба робити, я знаю, що я вмію, а що не вмію. Я розумію, що це спорт, це поразки, є якась відповідальність, але поразки будуть. Це просто треба прийняти. Мені здається, я навчився це приймати.
Які змагання були найважливіші?
Кожен Чемпіонат світу — це яскраві емоції. У мене вже досить велика спортивна кар’єра, тому я не можу виділити. Кожні змагання високого рівня, чемпіонат Європи, Кубки Світу, чемпіонати Світу — дуже важливо. Я не можу виділити, що мені подобається в цьому спорті. Це і є життя. Я ні про що не шкодую і не хочу шкодувати. Я задоволений кожним днем взагалі життя і кожним днем спортивного життя.
Чи хотіли колись піти зі спорту?
Був в мене такий період, перехідний вік. В мене були проблеми з аналізами і мене перестали допускати на змагання. Погані аналізи були. Але це потім дізнався, що це перехідний вік і це нормально. але тоді для мене це був шок.
На якийсь період я кинув спорт. Рік це тривало. Повернувся просто. Приїхав до знайомих на змагання, подивитися, повболівати. Прийшов додому та розплакався. Я знову занурився в ту атмосферу.
Які наближчі плани?
Всесвітні Ігри з єдиноборств. Я вже навіть декілька разів жартував з друзями, що це взагалі мої останні змагання. Я сам поки в це не вірю, але жартую. Вік бере своє. Складно. Мене мої підопічні вже б'ють на тренуваннях. Мені це не подобається, тому треба буде колись зупинятися.
Чого навчаєте своїх учнів?
Треба кайфувати від цього. Якщо ти не кайфуєш, то нічого з цього не вийде. Це мініжиття. Якщо ти тут переможеш когось чи себе, то в житті ще легше. Тому вчу отримувати задоволення від того, що вони роблять, якби складно не було, а складно буде безперечно.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
