Селище Нововознесенське на Херсонщині понад пів року було під окупацією. Російські війська облаштували у підвалі школи катівню, одного з місцевих жителів й досі не знайшли.
Що пережило та як живе звільнене Нововознесенське – у репортажі Суспільного Дніпро.
Як пережили окупацію
Нововознесенське російські війська окупували на початку повномасштабного вторгнення. Захопивши селище, вони поселилися у школі, облаштували катівню, куди звозили людей з усього району. Одного з місцевих жителів і досі не знайшли, говорить Ольга Коваленко.
"Чули такі крики, дуже такі… Що моторошно було, страшно. І запахи такі… Мабуть, трупи були. А тоді вони їх поховали десь – десь ділися вони. Заходили у двори до нас, забирали все, що можна було, що їм потрібно було. Ламали… У мене вдома постріляні телевізори – вони постріляли", – згадує вона.
"У мене стріляли. Згори дивляться у бінокль, а я рву траву, курчатка у мене були, а я повертаюсь і дулю давала – а вони стріляли по мені", – розказала жителька Нововознесенського Катерина.
У вересні минулого року ЗСУ звільнили населений пункт. Однак російські солдати продовжували його обстрілювати ще кілька місяців. У селищі побитий майже кожен будинок.
Зараз у селищі понад 200 людей, до повномасштабної війни було більш ніж 600.
Що зараз
Зараз місцеві потрохи повертаються додому та лагодять своє житло, розказує Надія Снитко.
"Я закидала яму, коли провалило будинок, двері, вікна повилітали, стелі он зовсім немає. Дай Боже, що мені хоч кухня залишилася. Хоч вона, звісно, всередині теж не така вже, що можна проживати, але хоча б не на дворі. Гараж теж зруйнований повністю, машина розбита і машину витягнули росіяни і забрали. Повернулися – тут нічого немає. Все забрали: дві тонни зерна було в гаражі, ні вил, ні молотка. Нічого немає! Ми хоч те, що змогли зробити – посадити, щоб їжа була", – розказала вона.
У селі вже є світло й вода. Працює один магазин.
"Світло у нас уже місяці два як зробили, а воду – десь до місяця. Інтернету немає, оце тільки єдиний – "пункт незламності", інтернет. Магазин у нас є один. Місцевий жителі відкрив. Там підремонтував трошки і відкрив. А лікарні у нас – фельдшерка тут своя є і приїжджають до нас "Лікарі без кордонів", – розказала Ольга Коваленко.
Люди, домівки яких знищені російськими снарядами, живуть у частково вцілілих прибудовах.
Сплять під клейонками, аби не намокнути під дощем – дахи побиті уламками, а дірки у стінах закривають килимами.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
