Техніки плейбеку у світі використовують для реабілітації після великих травматичних подій, розповіла Суспільному менеджерка проєкту ”Контакт2U” Марина Журавська. У Дніпрі за допомогою такої практики допомагають переселенцям та жителям міста.
Як плейбек допомагає під час війни, який є успішний досвід залучення переселенців у місцеву громаду та як його планують поширювати – в інтерв'ю Суспільне Дніпро.
Альона Приходько – учасниця спільноти, вимушено переїхала з Краматорська на Донеччині. У Дніпрі проживає вже другий рік. Дівчина каже: практики плейбек-театруПлейбек-театр – це оригінальна форма імпровізаційної діяльности, в якій глядачі розповідають власні історії, а актори одразу ж їх відтворюють. допомогли їй освоїтися в новому місці, а також відпустити неприємні спогади.
"Люди починають у театрі розказувати свої історії — і видихаєш… Історія, якою я ділилася – у мене була близька подруга, ми з п'ятого класу разом були. З 2014-го року вона стала жити у Бєлгороді, це російське місто. Ми спілкуватися не переставали й 24 лютого 2022 року перший телефонний дзвінок, який я прийняла о пів на п'яту ранку — був від неї. Вона мене запитала: “Альоно, що у вас діється? Давай про політику не будемо.” А я сказала, що це не політика, це — війна", – каже вона.
Ольга Ковальова також переїхала зі своєю родиною торік з Донеччини. Каже, що завдяки заняттям і спілкуванню в “Контактую” вже освоїлася тут, у новому для себе місті, винайняла житло і коли “накриває” туга за домом, то розрядка приходить через плейбек-перформанс.
"Коли у нас у 2014-му році забрали змогу їздити в Донецьк, то ми намагалися знайти місто, куди б ми могли ще поїхати. І ми приїжджали сюди у Дніпро і тоді, як то кажуть, “не зайшло” місто. Не знаю чому так. Але зараз, після повномасштабного вторгнення коли ми приїхали сюди, то сприйняття вже по іншому, бо дуже відкриті люди траплялися тут нам на шляху. Ситуація для нас стабілізувалася тут, коли ми орендували квартиру, почали жити окремо, своєю родиною", – розповіла Ольга.
Про ідею створення плейбек-театру та користь цієї практики
– Як виникла ідея створити таку спільноту, яка б об'єднувала і людей, які вимушено покинули свої домівки і дніпрян?
– У 2014 році організацію започаткували переселенці з Донецької і Луганської областей. Вони об'єдналися для того, щоб піклуватися про свої права тут, у Дніпрі. І вже спираючись на цей досвід, у 2022 році ми, спільнотою плейбек- театрів, започаткували новий проєкт — Контакт2U (“Контактую”). Ми почали спочатку працювати в шелтерах. Це було на волонтерських засадах. Ми приходили до дорослих, до дітей, щоб проводити невеличкі театральні майстерки для того, щоб трішечки розважити, підтримати людей, які вимушено переселені, – сказала менеджерка проєкту ”Контакт2U” Марина Журавська.
– Чому і чим плейбек допомагає зараз, у війну?
– У нас є такий момент, що “моя історія не важлива”, що є більш важливі речі: є переселенці, є військові, є загиблі, є поранені. Плейбек допомагає через особисту історію бути почутим і відчути, що я дотичний до спільноти, що я — частина спільноти. Що моя історія, моє життя воно важливе, воно є частиною якоїсь більшої історії. І ось це відчуття, що я належу до чогось більшого, воно для людей дуже важливе. Це те, що називається – ідентичність, – говорить плейбекер та співзасновник проєкту ”Контакт2U” Роман Кандибур.
– Нам надали можливість просувати наш проєкт із залучення переселенців у Дніпровську громаду. За рік нашої роботи спільнота об'єднала 400 людей. Ми спираємося саме на цей інструмент — плейбек-театр, майже в усіх проєктах організації, бо вважаємо його дуже дієвим. Створюється така атмосфера довіри, таке відчуття ніби ти у своєму “племені”, серед своїх людей, тому що ти поділився своєю історією, а хтось поділився своєю, поділився досвідом і тепер наша історія спільна – каже менеджерка проєкту ”Контакт2U” Марина Журавська.
– Розкажіть, відбувається плейбек-вистава?
– Є ведучий, актори, музикант і є аудиторія. Ведучий запитує: “В кого є історія?” Хтось підіймає руку, розповідає історію. Після того актори, не домовляючись попередньо, відіграють її на сцені. Ми співаємо, танцюємо, використовуємо абстрактний рух, метафори, як звичайний театр.
Під час виступу у нас завжди є ця свідомість, що ми можемо ретравматизувати через надмір почуттів і у нас є декілька запобіжників внутрішніх. По перше, якщо це дійсно драматична історія, то під час гри ми шукаємо в ній для глядача ресурс. По друге, такі запобіжники: ми не програваємо пряме насильство, у нас немає гуманізації загарбників і майже завжди у нас у залі є психолог-психотерапевт.
Жодного разу він не знадобився, але така ймовірність є. Плейбек — як інструмент реабілітації і підтримки і гуманітарний відгук на те, що відбувається. Коли було влучання ракети у будинок на Перемозі, то через 2 тижні ми вже робили про це перформанс. Ми відчували, як місто напружилось, був сильний острах, тривога і у нас така соціальна місія — про це говорити, щоб ці історії прозвучали теж – каже плейбекер та співзасновник проєкту ”Контакт2U” Роман Кандибур.
– Ми додали ще щотижневі зустрічі за чотирма напрямками: група психологічної підтримки, кар'єрне консультування, артпрактики, фізичні активності. За цією структурою ми намагаємося відновити активне соціальне життя людей.
Учасники/ці спільноти хочуть втілювати свої ідеї: створення міського табору для дітей, створення бізнес спільноти для жінок. Нам цікаво було би масштабувати цей проєкт і я знаю, що серед тих, хто планує повертатися у свої міста є ідея втілювати цей проєкт у своїй громаді. Ми готові ділитися своїм досвідом – менеджерка проєкту ”Контакт2U” Марина Журавська.
Звернутися і долучитися до спільноти може будь-хто. Для цього можна написати на сторінки у соцмережах проєкту ”Контакт2U” або за адресою: м. Дніпро, вул. Фабра, 4.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
