Перейти до основного змісту
"Вирішили залишатися і працювати". Як живе прифронтова Межівська громада Дніпропетровщини

"Вирішили залишатися і працювати". Як живе прифронтова Межівська громада Дніпропетровщини

Ексклюзивно
"Вирішили залишатися і працювати". Як живе прифронтова Межівська громада Дніпропетровщини
. Суспільне Дніпро

Межівська громада Синельниківського району межує з Донецькою областю. Від початку війни 2014 року територія громади опинилась неподалік від лінії зіткнення. До адміністративного кордону з Донеччиною – 7 кілометрів, до першого населеного пункту – близько 11 кілометрів.

Мешканці прифронтової громади розповіли журналістам Суспільного Дніпро про те, як живуть, працюють та підтримують бійців на фронті.

Після повномасштабного вторгнення з громади виїхало не більше 2% жителів. Більшість згодом повернулися додому. Є і ті, хто від початку вирішив залишитися і працювати.

"Дуже страшно стає. Небезпечно. Як сирени, то боїшся, не знаєш куди бігти, що робити. За дітей боїшся. Звичайно життя змінилося. Дуже страшно жити. Домівка є домівка, не хочеться кудись на чужину, хочеться, щоб все закінчилося і бути вдома", - каже жителька громади Ірина.

Робота ЦНАПу

Межівська ОТГ прийняла 3,5 тисячі внутрішньо переміщених осіб – це понад 30 % від населення громади.

З початку війни перелік послуг місцевого ЦНАПу змінився, каже начальниця ЦНАПу Межівської селищної ради Тетяна Бондик. Додалося ще дві послуги: видача довідок ВПО, надання допомоги на проживання ВПО і реєстрація пошкодженого майна.

"З початку війни в мене жоден з адміністраторів не виїхав за межі нашої громади, всі працюють на місці. У нас був дуже великий наплив людей. Займали чергу з 5-6 ранку. Програма не працювала. Адміністратори надавали ці послуги вночі. 2:35 Були такі часи, коли ми приймали 100-120 людей, зараз – близько 50 осіб. Жодного дня ЦНАП, не було такого, щоб він не працював. Кожного дня ми працюємо. Здебільшого до нас зверталися жителі Донецької, Херсонської області, та наші жителі, які в один день прокинулися із пошкодженим майном", — розповіла вона.

Волонтерство для переселенців й армії

Директорка комунального закладу Людмила розказує: від початку повномасштабного вторгнення в Межовій запрацював центр гуманітарної допомоги.

"Ми тут обслуговуємо внутрішньо переміщених осіб. 2:35 тут дитячі речі, для дорослих. І побутова хімія, і продукти видаємо. Працюємо з 8 до 16 години щодня. За рік ми вже допомогли 2 327 внутрішньо переміщеним особам. Загалом по Межівській громаді зареєстровано 3,5 тисячі переселенців", — говорить Людмила.

Кожен десятий мешканець Межівської громади долучився до лав ЗСУ. Чимало людей у волонтерстві.

"Вирішили залишатися і працювати". Як живе прифронтова Межівська громада Дніпропетровщини
Волонерка. Суспільне Дніпро

Діана Кирпиченко — вчителька місцевої школи, волонтерка. Вона допомагає збирати теплі речі та харчі для бійців на передову.

"Я забрала теплі в’язані шкарпетки для наших захисників. Це роблять наші місцеві жінки. Я збирала нитки, відкривала збір на нитки. А потім люди просто почали приносити в’язані речі, які наші жінки розплітають і в’яжуть шкарпетки.Почала займатися, бо в мого чоловіка тато пішов також добровольцем в наше ТрО. А потім він сказав, що треба терміново тепловізор. Кажу: давайте я відкрию збір, зв’яжусь з волонтерами, і ми його купимо. З цього все почалося", — розповіла жінка.

"Вирішили залишатися і працювати". Як живе прифронтова Межівська громада Дніпропетровщини
Тетяна на кухні. Суспільне Дніпро

Тетяна — кухарка. Разом з іншими жінками вона з квітня готує харчі на фронт для військових. Каже, що не втомилася і буде продовжувати працювати.

"Було страшно якось. Переживали. Багато хто виїжджав. Ми чогось ні, вирішили нікуди не виїжджати, залишатися на місці і працювати", — сказала вона.

"Пункти незламності"

Усього в Межівській громаді відкрили два "пункти незламності" та 11 пунктів обігріву. Там люди заряджають телефони, гріються, їм пропонують чай або каву. Для діток є розмальовки та іграшки.

"Вирішили залишатися і працювати". Як живе прифронтова Межівська громада Дніпропетровщини
Суспільне Дніпро

"Багато людей з Донецької області приїжджають. Так що нам тут не сумно. Запам’яталося як люди з міста Вугледар прожили місяць взагалі без зв’язку із зовнішнім світом, без нічого. Двоє дітей. Сумно. Немає тут нічого хорошого. Приймаємо всіх: чай, кава. Що є тим і допомагаємо", — розказав рятувальник Сергій.

"Бажаю перемоги та миру!"

Перед святами в селищі Межова відкрили "резиденцію Святого Миколая". Вона працює по дві години щодня в будні дні. Малеча може приходити та отримувати подарунки.

"Вирішили залишатися і працювати". Як живе прифронтова Межівська громада Дніпропетровщини
Суспільне Дніпро

Маленька жителька селища Межова Ліза якраз завітала до резиденції й розповіла про своє найзаповітніше бажання.

"Бажаю перемоги та миру!" — сказала дівчинка.

Читайте також

Консультація юриста, психолога та гуманітарна допомога: у Дніпрі відкрився соціальний центр для переселенців

Янголи-охоронці та мапа України з бісеру. На Дніпропетровщині діти виготовили сувеніри для військових

Де в Дніпрі є місця в шелтерах для переселенців з Донеччини та Луганщини

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок