Жителі Зеленодольської громади, що на Дніпропетровщині, від початку повномасштабного вторгнення потерпали від обстрілів армії РФ. На початку жовтня Збройні сили України відтіснили російські війська від меж області. Обстрілів поменшало, нині Зеленодольськ — за 15 км від лінії фронту.
Як живе прифронтова громада зараз, чому опинилася в ізоляції та чим пишаються жителі Зеленодольська — в інтерв'ю Суспільному розповів голова громади Дмитро Невеселий.
Як розгорталися події від 24 лютого? Коли почалися перші обстріли?
24 лютого мені зателефонував колега, це було близько 6 ранку. Я зрозумів, що маю зібрати своїх заступників, обговорити плани заходів, щоб вберегти людей в разі небезпеки. Ми вирішили створити територіальну оборону. У кого були дозволи на зброю — взяли її в руки. Почали будувати укріпрайони від Мар’янського до Зеленодольська – повністю всю територію громади, яка межує з Херсонською областю. Ухвалили рішення, що утримуватимемо межі, скільки зможемо.
У наших хлопців з добровольчих формувань були перші перестрілки з диверсійними групами, які були на Херсонському напрямку. Вони побачили, що тут є люди, і почали окопуватися по Високопіллю, Нововоронцовці. Зупинилися на межі із Дніпропетровською областю. І тоді вже почалась інша війна – війна артилерії. Тоді вони вже почали обстрілювати міста, села. І обстріли були майже щодня. Внаслідок обстрілів у Зеленодольську пошкоджено приблизно 700 квартир. По сільській місцевості вже приблизно тисяча будинків зазнали різного роду характеру ушкоджень. З початку повномасштабної війни 17 людей, на жаль, загинули, 63 — отримали поранення.
Люди реагують на сигнал тривоги і спускаються в сховища (підвали)?
Ми дуже плідно працюємо з оповіщенням населення про загрозу через соцмережі, телеграм-канали. Я більше інформую населення через свою соціальну сторінку і через наш телеграм-канал, на який підписалося майже 100% населення громади. Вони за цим слідкують. Від артобстрілу попередити майже неможливо. Це тільки контакт з українськими військовими. Коли хлопцям вдається попередити, вони мене попереджають, а я – населення. І в такому тандемі ми працюємо.
У нас є великі підвальні приміщення, які ми застосовували як сховища. Туди спустили запаси води, їжі, деякого одягу, щоб людям можна було туди спуститися і пересидіти там деякий час.
Чи виїжджали жителі Зеленодольської громади до інших міст впродовж 7 місяців повномасштабної війни?
Так. Коли все розпочалося, до нас перестали приїжджати перевізники, підвозити харчові продукти. У нас був, можна сказати, такий "котел" маленький на Дніпропетровщині. Ми закриті були, майже в ізоляції. Була лише одна дорога, по якій можна було виїхати за територію громади. Це викликало деякий колапс. 9:46
Завдяки військовій адміністрації Кривого рогу та районній адміністрації нам надавалася електричка до Апостолового. Ми вивозили людей туди на вокзал, а там вони сідали в електричку до Кривого Рогу. Таких виїздів по території ми зробили сім. 10:29
Спочатку територію громади покинуло майже 60% жителів від загальної кількості у 22 тисячі. На сьогодні вже 70% з тих, хто виїхав, повернулися на територію громади. Зима йде, їм потрібно своє житло відбудовувати, яке зруйнувалося.
Хто допомагає жителям відновлювати житло після обстрілів. І за чий кошт?
Частково допомагає міська рада комунальному підприємству, щоб воно мало змогу допомагати людям з відновленням. Частково будівельними матеріалами допомагають фонди. Але ці матеріали тимчасові, щоб забити вікна, аби у будівлі не потрапляли опади. Зараз ми працюємо з фондами щодо фінансової допомоги людям. За ці жителі вже зможуть придбати вікна, двері або зробити якийсь ремонт.
Як ще готуєтеся до опалювального сезону?
Готуємося в штатному режимі. Але зараз така ситуація, що вона може змінитися кожної хвилини. Зараз запасаємося дровами, щоб можна було трохи допомогти людям. Проте війна внесла корективи, що вже немає де брати дрова. Погоріли і посадки, і лісосмуги. Уряд розглядає можливість для тих, кому потрібне опалення дровами, надати таку можливість у зоні бойових дій. Тому ми чекаємо на алгоритм, як воно має бути.
Частіше всього з чого обстрілюють?
Касетні боєприпаси, "Урагани". Їх було дуже багато. У нас нерозірваних снарядів сапери знешкодили понад дві тисячі вже. А розірваних – в рази більше. Плюс ствольна артилерія, яка обстрілювала Велику Костромку. У Зеленодольську був обстріляний артилерією тільки наш спорткомплекс: стадіон, трибуни. А так по місту були "Гради", "Урагани" і "Смерчі".
Куди вони б’ють — я не розумію. Це чисто для того, щоб посіяти паніку серед населення. На кшталт «хай заходять, аби не стріляли». Але такого не буде. Тут дуже патріотично налаштовані люди. І ми пишаємося тим, що стали таким щитом між Херсонщиною і Дніпропетровщиною.
Чи є внутрішньо переміщені особи в Зеленодольській громаді?
Зараз таких приблизно півтори тисячі. Але вони частіше транзитом. Вони тут можуть оформитися, а потім виїхати десь. До Херсонщини, хто виїхав звідти до нас, почали повертатися. Але ще є дуже велика небезпека тих територій. Люди цього ще не усвідомлюють.
Як змінювалися потреби населення за 7 місяців війни?
Спочатку була дійсно величезна проблема з продуктами, предметами гігієни. Зараз є нагальна потреба в капітальних будівельних матеріалах: шифер, скло, склопакети, профнастили, дерево. Потрібно вже робити капітальні ремонти будівель, тому що клейонка нам вже не доречна. Так само є потреба в комунальному транспорті, оскільки багато одиниць було обстріляно та зруйновано.
Комунальні послуги. Як їх сплачують жителі громади, чи є в них борги?
Борги накопичуються. Є проблема з несплатою, тому що дуже багато малого бізнесу закрилося. Люди втратили роботу. Але 60% мешканців сплачують. Задача зараз – забезпечити наше населення. Щоб у жителв були вода, світло, їжа, тротуари, безпечне пересування вулицями. Це наш фронт, на якому ми так само маємо працювати.
Читайте також
"Щодня відбувається руйнація міста, страждають люди" – міський голова Нікополя Олександр Саюк
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
