Перейти до основного змісту
“Ми тут захищаємо наші кордони”. Історія дитячого травматолога з Дніпропетровщини

“Ми тут захищаємо наші кордони”. Історія дитячого травматолога з Дніпропетровщини

“Ми тут захищаємо наші кордони”. Історія дитячого травматолога з Дніпропетровщини
. Фото: Юрій Тинний / Суспільне Дніпро

19 червня в Україні відзначають День медика. В умовах війни українські лікарі працюють без належного відпочинку, цілодобово рятуючи життя. Один з них – Віктор. З початку повномасштабної війни чоловік проводить операції дітям, які отримали поранення внаслідок обстрілів. Із ним поспілкувалися кореспонденти Суспільного.

Віктор – завідувач дитячого відділення травматології та ортопедії. Працює в одній з лікарень Дніпропетровщини, куди привозять пацієнтів з міст, де йдуть активні бойові дії. За 16 років практики, зізнається медик, зараз найважчий період у його роботі.

“Під час війни вкрай важко працювати не тільки фізично, а й психологічно, бо ці травми жахливі. Але ми тут, на своєму місці, робимо свою роботу. Бойова травма відрізняється від цивільної травми тяжкістю. Я не буду казати про медичні аспекти, але всі ці травми вкрай важкі для лікування і для подальшої реабілітації”, – говорить Віктор.

“Ми тут захищаємо наші кордони”. Історія дитячого травматолога з Дніпропетровщини
До лікарні привозять пацієнтів з гарячих точок. Фото: Юрій Тинний / Суспільне Дніпро

Діти, яких він лікує, прибувають до лікарні з важкими мінно-вибуховими травмами. Пацієнтами Віктора були, зокрема, діти та дорослі, що отримали поранення через влучення російської ракети у вокзал Краматорська. Тоді, згадує лікар, медики три доби працювали майже без перерви.

“Було доправлено біля 20 пацієнтів, переважна більшість – діти. Я, як завідувач травматологічного відділення, лікую травми та поранення кінцівок. Але це і великі рани, і відкриті переломи, багатоуламкові переломи, сторонні тіла, ампутації кінцівок. Були поранення і черевної порожнини, і кінцівок, і голови, тобто, осколкові поранення. Тому працювала бригада”, – розповідає Віктор.

“Ми тут захищаємо наші кордони”. Історія дитячого травматолога з Дніпропетровщини
“Під час війни вкрай важко працювати не тільки фізично, а й психологічно, бо ці травми жахливі" – говорить Віктор. Фото: Юрій Тинний / Суспільне Дніпро

Медик говорить: йому запам’ятався випадок, коли до лікарні доправили дівчинку з ампутацією обох нижніх кінцівок. “Одна була на рівні ступні, а інша – на рівні гомілки. Це була досить жахлива травма. Була виконана спочатку первинна ампутація, потім стабілізували дитину, і виконали повторну операцію, для того щоб підготувати дитину на протезування. Потім у задовільному стані була виписана з нашого лікувального закладу, і була направлена на евакуацію до Львова”, – каже Віктор.

На думку лікаря, звикнути до цього неможливо, однак він переконаний, що робить правильну справу.

Читайте також

"Лікую 24/7". Дніпровська офтальмологиня про свою роботу

Лікували дітей у підвалах. Дитячий анестезіолог з Лисичанська евакуювався на Дніпропетровщину

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок