Марина Лопес Енрікес – сама з Алчевська, що на Луганщині. У Дніпрі живе близько десяти років, працює менеджеркою з продажів в одній з місцевих компаній. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну вирішила допомагати людям, волонтерити продовжує й зараз. За цей час зібрала більш ніж мільйон гривень.
Кореспонденти Суспільного провели день з волонтеркою.
Ранок починається не з кави
Марина Лопес Енрікес починає свій ранок з «Океану Ельзи». Волонтерка каже: вона прокидається о шостій ранку й одразу береться до роботи.
Цього дня у неї завдання – відправити спорядження для бійців. Розповідає: зібрати кошти на 50 плитоносок допомогли волонтери з Мексики.
«О шостій ранку я встаю, я пишу список справ. Якісь справи залишилися зі вчорашнього дня, якісь з'явилися з вечора, бо ми до першої години ночі з усіма волонтерами на зв'язку. Хтось щось шукає, як у Токмак відправити гуманітарку, то ще щось, то де знайти генератор дизельний. Я раніше таких слів не знала, не думала, що воно мені взагалі знадобиться. Годині о дев'ятій я виїжджаю», – розповіла вона.
Далі дівчина нашвидкуруч п’є каву з друзями-волонтерами. Обговорюють варіанти замовлення ліків для бійців.
«Ліки 24» – по одній копійці. Я десь у Тік-Тоці бачила у дівчинки й вона там розповідала. Я зайшла перевірила у додатку, їх теж відзначила і вони замовили. Я теж замовила, сьогодні поїдемо на Укрпошту отримаємо», – каже Марина.
Друзі-волонтери
Серед друзів-волонтерів Марини – Альона, вона директорка ринку. Її команда опікується бійцями Збройних сил України. Об'єднання підприємців ринку допомагає збирати гуманітарну допомогу, зокрема печуть хліб.
«Під опікою у нас п’ятсот людей - Збройні сили України. Плюс ми допомагаємо переселенцям, збираємо посилки з нашими дівчатами. Відправляємо і на Запоріжжя, і людям з Маріуполя», – каже Альона.
Про всю цю роботу Марина розповідає на своїх сторінках у соцмережах.
«Я не вважаю себе блогеркою, але я вважаю себе людиною, за якою стежать. Бо я бачу фідбек від тих, хто мене дивиться, і я бачу, що я можу десь якийсь вплив мати на їхнє зараз ставлення до волонтерства, до допомоги», – зазначає Марина.
Про особисте
Волонтерка каже: у неї є й особиста мрія.
«Я хочу поїхати відпочити до своїх батьків, які в мене в Луганській області, я дуже хочу їх обійняти. Як тільки відкриють нам проїзди... Я чекаю кожного дня, я мрію про це», – додає вона.
Читайте також
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
