12 грудня в Україні відзначають День сухопутних військ. Вони є основою Збройних сил України. Суспільне розповідає історії бійця й бійчині, які пішли на фронт з Дніпропетровщини.
З Євромайдану – до війська
Віталій Максимкін пішов на фронт одразу після Євромайдану. 20 лютого 2014 року, коли з Інститутської виносили поранених та вбитих, зрозумів: своє майбутнє доведеться пов’язати з військом, інакше не може бути.
Чоловік потрапив у 20-й батальйон територіальної оборони, перший бойовий досвід здобув у Маріуполі.
«Я людина невійськова, не служив строкову службу. Для мене було дико, що там відбувалося. Втрати... Ти з цією людиною щойно спілкувався, а за мить її вже немає», - розповідає Віталій Максимкін.
Військовому запам’яталося звільнення Красногорівки, що поблизу Донецька.
«Коли ми дійшли вже до кінця Красногорівки, я дістав з нагрудної кишені прапор, який я впродовж всієї служби носив. Хотів підняти над СБУ донецьким, але так вийшло - знак «Красногорівка» висів. Я дістав з кишені прапор, знайшли там тримач у дворі, поставив: все, Красногорівка наша!», - згадує чоловік.
Віталій планує залишатися на службі, доки Україна не переможе у війні з Росією. Після планує знайти справу, де міг би бути корисним, та виховувати двох синів, яким зараз півтора та три роки.
Мрія з дитинства
Рада служить у Збройних силах України понад 20 років. З дитинства мріяла стати військовою.
«Відверто кажучи, не очікувала, що ця мрія може прийти до свого логічного завершення. Використала усі можливості, які мала: вища освіта, служба за контрактом, потім пішла як офіцерка, і, відповідно, це моє життя, це те, чим я живу, і я без цього не можу», - говорить військовослужбовиця.
Коли Рада тільки розпочинала службу, жінок в армії, розповідає, було небагато. З роками бійчинь стає все більше.
«І чоловіки, і жінки, котрі служать, свої зусилля спрямовують на те, щоб скоріше був мир у країні», - каже військова.
По закінченню служби жінка хоче зайнятися громадською діяльністю та більше часу проводити зі своєю родиною, має двох синів 27 та 14 років. Старший, розповідає Рада, наслідує її - зараз воює на фронті.
Читайте також
- «Питають: як там було? Я кажу: усе нормально». Історія бійця з інвалідністю із Кривого Рогу
- «Я зробив все, щоб мої діти не воювали» - заступник командира криворізької бригади Нацгвардії
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
