23 лютого в Дніпрі, в Музеї Голокоту, вшанували пам’ять жертв радянської депортації чеченського та інгуського народів, а також жертв політичних репресій проти кримськотатарського народу.
У церемонії взяли участь науковці, представники національних та релігійних громад міста, молодь, небайдужі жителі.
Музей представив мінівиставку про депортацію чеченського та інгуського народів, а також кінохроніку тих подій.
«Чверть народу загинула під час депортації і в перший рік. Після, в травні 1944-го, розпочалась депортація кримськотатарського народу», – сказала історик Світлан Каюк.
Окрім того, учасники заходу вшанували пам’ять видатного лідера кримськотатарського народу Номана Челебіджіхана (1885–1918 рр.) Він був розстріляний більшовиками в ніч з 22 на 23 лютого 1918 року разом з сотнями кримськотатарських діячів.
Відомо:
- 23 лютого 1944 року війська НКВС СРСР розпочали тотальну депортацію чеченського та інгуського народів, в ході якої, за різними оцінками, було вигнано з території Чечено-Інгуської АРСР до Середньої Азії та Казахстану від 500 до 650 тисяч людей.
- Частину людей – переважно літніх, жінок та дітей з високогірних районів, було знищено на місці.
- Йосип Сталін пояснив депортацію тим, що чеченці «приєдналися добровільно до організованих німцями формувань і виступили зі зброєю в руках проти Червоної армії».
- Водночас відомо, що під час військових дій на Кавказі в 1942-1944 роках територія Чечено-Інгушетії окупованою не була. Головна причина переслідування та знищення – постійна боротьба народів Кавказу за національну незалежність.
- 1957 року тим, хто вижив, дозволили повернутися на Батьківщину. Чечено-Інгуську автономну радянську республіку було поновлено у складі РФСР.
