Перейти до основного змісту
«Руки трусилися, але треба було рятувати». Як боєць 128 ОВМБр допоміг побратиму і сім днів чекав на його евакуацію

«Руки трусилися, але треба було рятувати». Як боєць 128 ОВМБр допоміг побратиму і сім днів чекав на його евакуацію

Військовий, порятунок, побратим, 128 ОВМБр
Боєць 128 ОВМБр «Дике поле» Дмитро, який врятував побратима. 128 ОВМБр "Дике поле"/Facebook

Дмитро до війни працював на будівництві — утеплював будинки, виконував фасадні та оздоблювальні роботи. З початком повномасштабного вторгнення добровільно став до лав тероборони. Згодом пройшов вишколи та перевівся до штурмового підрозділу, де дістав перше поранення. Після самовільного залишення частини рік перебував поза службою, а потім сам вирішив повернутися — до 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле».

Вирушаючи одного разу з побратимом набрати води, Дмитро став для нього рятівником. Він не лише надав допомогу пораненому, але й сім діб провів біля нього, поки чекали на евакуацію, йдеться на Facebook-сторінці бригади.

Того дня, пригадав військовий, потрібно було перебігти до найближчого колодязя, набрати баклажки й повернутися на позиції. Під час цього походу побратим наступив на міну «Пелюстка» і пролунав вибух.

«Я відразу відчув страх, руки трусилися, сльози були… Але треба було рятувати. Одразу закинув його (побратима — ред.) на плече й затягнув назад у бліндаж. Наклав турнікет нижче коліна, зв'язався з командуванням і за порадою медиків додав ще один», — розповів Дмитро.

Він додав: першу допомогу надавав і раніше, але вперше від кожної його дії залежало життя бійця з таким важким ушкодженням.

Евакуювати пораненого було неможливо — дрони й артилерія РФ не давали під'їхати жодній техніці. Сім днів Дмитро цілодобово стежив за станом побратима, перевіряв джгути, зупиняв кровотечу й постійно говорив із ним.

На сьому добу, коли з'явилося коротке «вікно», на допомогу прийшов ще один побратим з іншої позиції. Разом вони поклали пораненого на пластикові ноші й понад два кілометри несли його до місця зустрічі з квадроциклами, які й доправили бійця до лікарів.

Врятований побратим нині проходить лікування й часто телефонує Дмитру з подякою за те, що той не залишив його в найважчий момент.

«На війні людина поруч — це більше, ніж побратим. Він стає ріднішим за багатьох інших, бо саме від нього дуже часто залежить твоє життя», — зазначив військовий, котрий продовжує нести службу.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Топ дня
Вибір редакції
На початок