Військовослужбовець Сергій на позивний Хижак — командир механізованої роти 31-ї окремої механізованої бригади. Військові працюють на Олександрівському напрямку. Розповідає, армійцям доводиться заходити на позиції під постійними атаками FPV-дронів.
Що військовий розповідає про перший вихід на "нуль" та про що мріє — читайте у матеріалі Суспільного. Далі — пряма мова.
На Дніпропетровщину на бойові ми зайшли з червня 2025-го року. РФ завжди пробує (пройти — ред.) малими групами, їх виявляють й знищують наші пілоти дронів. Знищують також з допомогою Баба Яги, FPV-дронів. Тобто йде активне знищення. Скоро піде "зеленка", почнуть дуже активно просуватися. Ми утримуємо лінію, наша задача встояти, як піхоти.
Про ситуацію на фронті
Ситуація складна. Вона ще з минулого року складна. Дронів багато, дуже багато. Літають, все знаходять. Порушують логістику, залітають за ЛБЗЛінія бойового зіткнення і контролюють всі під'їзди, всі заїзди, щоб не було логістики. Нема логістики, що ти вже зробиш? Боєць не висидить на позиції без води, без їжі і без зв'язку того самого.
Про перші виходи на "нуль"
Початок 2024-го року — перші мої виходи на "нуль". Страшно, дуже страшно. По нам ще тоді 82-й міномет чотири години безперестанку працював. З укриття був тільки окоп і чотири колодочки над головою. Ми виходили з позиції, і по нашим хлопцям, там, де ми були і відійшли тоді буквально на 500 метрів, працював танк.
Найстрашніший день, коли була евакуація пораненого, тяжкий поранений. Один, на жаль, там загинув. Нас пішла група, шість людей. Я розділив на дві по три, щоб не було великого скупчення. Тоді вже на той момент у нас вся складність була в тому, що треба було йти через чисте поле майже кілометр. От той початок цьогод кілометру був дуже пристріляний. Вже 120-й міномет бив, вже FPV літали. Ледве ми зайшли, надав допомогу пораненому. Замотався, все як має бути. Виходячи з позиції, от якраз на цьому початку посадки, почав дуже працювати 120-й міномет. Почалися удари FPV. У мене міномет буквально від голови падав 5-6 метрів. Я такий радий був, що я вийшов звідти. Я аж плакав від радості.
"Вони дуже хитрі, дуже розвиваються"
Вони (військові РФ — ред.) дуже хитрі, дуже розвиваються. Кожна бригада в них по-своєму воює. Десь там не пройшли великою групою — пішла мала група. Адаптивні.
Найближче до нас вони були — це 2024-й рік. Йшла група з 10 людей. Ми вилітали до них з боку, метрів 100 від них. Тобто ти їх бачиш, вони бігають. Кулемет працює по ним. Я виліз, відкрив двері і теж з автомата стріляв. Влучив, не влучив, я вже не знаю. Там видно було їх добре.
Ненависть відчуваю до них. Вони прийшли на мою землю. Їх тут не має бути.
Вдома на чоловіка чекає дружина та син
Вдома чекає дружина, синочок, п'ять місяців. Ще маленький. Мрію додому потрапити. Додому, скоріше. Аби ця війна закінчилася.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
