Працює єдиний магазин на село, а відділення пошти — закрилося. У прифронтовому Зарічному, що на Дніпропетровщині, з листопада триває примусова евакуація родин з дітьми. Останнім часом прольоти російських ударних дронів та звуки вибухів з сусідніх сіл тут чутно щодня, розповіли місцеві жителі.
Чому місцеві продовжують залишатися в населеному пункті, попри небезпеку — читайте в матеріалі Суспільного.
Житель Зарічного Олександр розповів вибухи чутно і вдень, і вночі. Також, каже, часто чують "шахеди", що пролітають повз.
"Сьогодні вранці два пролетіло і все. А от тільки починає темніти — і от це рух, і всі йдуть на Васильківку, на Синельникове. Через нас йдуть на Дніпро. Тут же поруч в нас Романки — туди часто прилітає. Та й і в нас "шахед" був упав. Ну, він упав в городах, нічого не пошкодив. Навіть дах не зніс. Далеко було", — каже він.
Чоловік зазначає, у селі працює єдиний магазин, раз на тиждень приїжджає пошта.
"Світло є. Ну, як є. У нас не вимикають, оскільки прифронтова зона, по графіку, але у нас, якщо прилітає десь, то добу-двоє немає. Ото, якщо світло вимкнули, то це ми знаємо, що добу не буде. Так що у нас ото генератор такий. Павербанки, генератор. Ми вже пристосувалися", — розповідає він.
Олександр каже, якщо ситуація погіршиться — будуть евакуюватися.
"Якщо буду виїжджати, то буду далеко, в Житомир. Там батьківська хата, і туди, мабуть, будемо їхати. Братимемо те, що влізе в машину, в причепи — це візьмемо. Найнеобхідніше. Звичайно, шкода. Оце все, скільки тут жили, понабудовували, і гаражі, це все я будував сам. Все це кидати? Тяжко, звичайно", — розповів чоловік.
Місцева жителька Ольга каже, у Зарічному мешкають понад 40 років. Нині, розповідає, важко справлятися з тривогою під час атак.
"На ліках постійно, на заспокійливих, я на таблетках, на уколах, все отак. А куди їхати? Житло дуже дорого. Знімати — це 10 тисяч плюс комуналка. Щоб житло оплатити — треба десь працювати, щоб одразу була робота. Я то піду робити. В мене чоловік після операції, ось місяць як зробили на діафрагмі операцію, він не зможе працювати, він в мене на групі ще", — розповіла вона.
Жінка каже, мали господарство, та зараз все продали, адже впевнені, що не доведеться виїжджати.
"Були корови в нас, господарство, качки, кури. А зараз оці в нас парники, ми на парниках виживали, садимо огірки, здавали — оце так ми виживали. А зараз ждемо весни — якщо буде все добре, будемо садити, а ні — то ми не знаємо, як ми будемо надалі жити", — сказала вона.
Лариса розповідає, в Зарічному ще залишається приблизно сто людей. Працює медсестра. Також жителям видають деякі продукти.
"Ми балакали в магазині ось, що було у нас двісті людей, а зараз сто. От сто людей так нарахували, що залишилися. Ну так, приїжджають і їдуть. Хто знайшов десь там хатинку собі, то навідується і туди, і сюди. Хто більше боїться – той, напевно, поїхав. А нам не те що нікуди їхати, можна знайти. Ну, тут свій дім, тепло, затишно, чого його кудись їхати", — розповіла вона.
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
