Данило з Дніпра — оператор БпЛА у 128-й окремій важкій механізованій бригаді "Дике поле". На фронті чоловік з перших днів повномасштабного вторгнення. Воював у піхоті на Харківщині, Луганщині та Донеччині. Рік тому перевівся у підрозділ операторів дронів, керує розвідувальним безпілотником на Запорізькому напрямку.
Про свій військовий шлях, бойові виходи, переведення з піхоти у дронарі, а також оберіг, який неодноразово рятував життя – Данило розповів Суспільному.
Чоловік згадав: після початку повномасштабного вторгнення вже 26 лютого був у лавах 128-ї бригади тоді ще тероборони.
"Тоді було відчуття і страху, і розгубленості, і усвідомлення того, що треба йти. Я знав, що якщо я та інші добровольці не підуть, то України як держави не буде. Росія зробить з нами усе, що схоче. Я цього не хотів. Нащо нам тут Росія?", — говорить Данило.
Він додав: згодом роту, в якій він перебував, розформували, і він потрапив на Куп'янський напрямок.
"Майже одразу був вихід на "нуль", на бойове завдання. Тоді російський пілот промахнувся скидом з дрона, у мене біля голови граната вибухнула. Десь він так сантиментрів сорок промахнувся... Потім нас перекинули в село Новоселівське, там ми стояли сім місяців. Теж в нас там такий цікавий вихід був. Мали йти на допомогу штурмовій роті 92-ї бригади. Вийшло, що по факту замінили її, а на ранок опинилися в оточенні, почався танковий бій", — розповів військовий.
За його словами, тоді підвал, де перебувала їхня група, обстрілювали майже шість діб.
"Тоді, у 2023 році, з цього можливо було вийти. Нині це дуже складно через FPV-дрони. Через них хлопці, ті, хто в піхоті на "нулі", вони сидять по місяцю, а то й по два. Вони своїм життям тримають фронт", — зазначив боєць.
Рік тому, за словами Данила, через обмеження по службі його з піхоти перевели у резервну роту. Тоді постало питання: де продовжувати службу. Чоловік вирішив, що має далі воювати і приносити користь, тож зв'язався з командиром роти безпілотних систем.
"Зараз все тримається на піхоті, але якщо розвідка не побачить, то, відповідно, дрон не наведеться, артилерія не спрацює. Чим більше "очей" у небі, тим більше ворог не пройде. І вони (війська РФ — ред.) це розуміють. Ми максимально шукаємо російських солдатів, і дуже вдало їх знищуємо... Я намагаюся бути максимально ефективним. На жаль, і вони щось придумують, ходять у плащах протидронних. Вони від нас ховаються, ми — вчимося їх виявляти", — сказав дронар.
Данило також розповів про оберіг, який, на його думку, не раз рятував йому життя.
"У мене є ниточка. Якось друзі дали. Я не знаю як, але воно працює. Один з прикладів. Я мав йти на вихід, вже одягнув спорядження і... втратив свідомість. Прокинувся вже в лікарні. У той момент загинули всі хлопці, які були в моєму підпорядкуванні", — додав він.
Військовий має родину, маленького сина, за яким дуже сумую. Говорить: засмучується, бо не бачить, як росте малий.
"Хотілося б вже додому відпочивати, з родиною жити і будувати з нею плани", — зазначив Данило.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
