У Дніпрі пройшов показ робочих матеріалів фільму "Гірник" автора Дениса Христова, який протягом останніх років займається евакуацією населення з прифронтових та подекуди вже фронтових міст та селищ. У стрічці показані реальні кадри евакуацій людей з маленького шахтарського містечка Гірник, що на Донеччині. Події відбувалися у жовтні 2024 року.
Як розповів Супільному Денис Христов, для нього Гірник довго був транзитним містечком, і він не усвідомлював, що колись саме в ньому буде знімати історії про те, як люди евакуюються або ж відмовляються виїздити, а також про загиблих під час обстрілів.
"Все це треба знімати, ці кадри мають бути. Коли хтось намагається волонтерам писати, що навіщо ви знімаєте це і викладаєте, то хочеться відповісти, що світ дуже швидко, на жаль, перемикається з війни в Україні на щось інше. Ми повинні постійно тримати руку на пульсі і показувати про те, що в нас війна не закінчилася", — сказав автор ідеї фільму.
Він додав: у жовтні 2024-го росіяни атакували Гірник FPV-дронами та КАБами. Працювати доводилось швидко, іноді людей вивозили прямо під обстрілами РФ.
Режисер стрічки Микола Бут зазначив: зйомки тривали кілька місяців, а монтаж — близько року.
"Майже вся робота над стрічкою — волонтерська. Команда, яка працювала — невелика. Глобально хочеться, щоб фільм побачили якомога більше людей всередині країни, ззовні і "за порєбриками". Щоб побачили, що вони роблять. Це, мабуть, і є головна мета. Це фільм, зібраний з того, що бачить волонтер. З того, що відбувається в містах, які намагається окупувати Росія і російські війська", — сказав він.
На показ робочих матеріалів завітали й декілька героїв стрічки. Зокрема, поліцейський, який брав участь в евакуації населення з Гірника.
"Багато таких було моментів, які пронизували до самої душі. Не стримувався, чесно кажучи. Дивишся на ці рідні вулиці, якими патрулював. Бачиш обличчя людей, з якими спілкувався, допомагав...", — зазначив він.
Ще один герой фільму – таксист Андрій, який власними силами евакуйовував людей з Гірника та допомагав з евакуаціями Денису.
"На кадрах я побачив свій зруйнований будинок, де проживав. Фільм дуже класний, але я хочу, щоб найшвидше це все минуло", — додав він.
Після показу фільму своїми враженнями поділилася переселенка з Донеччини Ольга. Жінка розповіла: найбільше запам'ятався момент, коли під час евакуації плакав дідусь.
"Ми самі переселенці Донецької області. Це для нас дуже боляче... Діти там народились, все залишилось вдома. Хоча це не моє рідне місто, але дивилась на одному подиху. Дякуємо Денису за те, що він робить, дякуємо всім, тримаємось", — сказала жінка.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
