З прифронтового Зоряного на Дніпропетровщині кілька днів тому волонтери евакуювали Любов з двома дітьми. Жінка розповіла Суспільному: покидати домівку не хотіли до останнього. Нині вони перебувають поблизу Дніпра у хабі, створеному спеціально для родин з дітьми, де надають гуманітарну, психологічну та юридичну допомогу, а також допомагають з розселенням.
Восьмирічна донька Любові Варя встигла забрати з рідної домівки єдину іграшку — песика Барсіка. За словами дівчинки, щодня російські обстріли в селі ставали все гучнішими.
"Ввечері дрони літають, а вранці – стріляють... Я була в хаті, мама йшла додому і побачила, як шість ракет пролітали", — сказала вона.
Вдома, додала Варя, залишився її дядько. До того ж дівчинка сумує та хвилюється за найкращого друга, який і досі залишається в селі. Сама ж їхати, говорить вона, не хотіла.
"Бо я там звикла. Малювала, гралася іграшками, читала. По дому сумую…", — сказала Варя.
Любов розповіла: село розташоване майже на межі Дніпропетровської та Донецької областей. Щодня там чути, як росіяни атакують Добропілля та Межову. Вона зазначила: виїжджати не хотіли, але зібрати речі та виїхати довелося, бо в селі мають оголосити примусову евакуацію.
"Дуже гучно, ракети літають. У нас на днях ще приліт був. Діти кричали, і до мамки бігли. Вікна затремтіли, я навіть сама перелякалася", — додала вона.
Чоловік Любові три місяці тому пропав безвісти на фронті, жінка опікується дітьми самотужки. Виїжджати з села, за її словами, було лячно, бо росіяни атакували дорогу до центра громади дронами. З речей взяли лише теплий одяг дітям та документи.
"Діти як діти – вони хочуть побачити щось новеньке… Дай Боже, що вони не бачили всього жаху. Миру хочеться, щоб чоловік повернувся, це найголовніше…", — говорить Любов.
Куди їхати далі — жінка не знає. Хвилюється, що заощаджень може не вистачити на тривалу оренду. Сподівається, що вдасться знайти тимчасове житло на Закарпатті.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
