50-річна Світлана з прифронтової Межової, що на Дніпропетровщині, третій рік цілодобово доглядає за своєю матір'ю Катериною, котра прикута до ліжка. Суспільному жінка розповіла: під час обстрілів накриває її плюшевим ведмедиком і притискає до себе.
"Коли летять "шахеди", ти їх відчуваєш, це певний гул, потім декілька секунд і вибух. За цей час я встигала добігати із коридора до мами. Ставала на коліна, накривала її ведмедиком...", — розказала Світлана.
За її словами, мати має інвалідність з дитинства, а відтоді як перенесла два інсульти – не ходить і не говорить.
"Мабуть, так Господь розпорядився, що вона не розуміє, що зараз коїться. Звичайно, вона лякається, але я кажу – це салют, не переймайся", — додала жінка.
Вона зазначила: доглядає матір сама, чоловік майже постійно зі своїм батьком, який також потребує допомоги. Сестра евакуювалась до Дніпра. Іноді навідується родичка, щоб перевірити, чи все нормально після обстрілів.
"Коли "прильоти", звичайно, я не зможу її (маму — ред.) так швидко посадити на візочок, підняти, спустити – куди? Погреба чи підвалу у нас немає. Ну підвал, усі розуміють, це вірна смерть", — говорить жителька Межової.
Під час останнього обстрілу селища, зазначила Світлана, КАБами розбило найближчий до них магазин. Вона саме збиралась погодувати маму і йти у крамницю.
"Я сиділа на дивані, якраз пішла вибухова хвиля. Я просто маму обійняла. Здвинула всі тарілки і тримала її до тих пір, доки не закінчилась трусанина. Падало усе скляне", — розповіла жінка.
У будинку, за її словами, повилітали вікна, покосились двері. Усе, що могли, забили дошками та затягнули плівкою. Шифер з даху літньої кухні впав, його просто поскладали.
У селищі, каже Світлана, постійні перебої зі зв’язком. Щоб зателефонувати, доводиться йти за кількасот метрів від дому. Після обстрілів нерідко зникає і світло.
"Ми розуміємо, що у будь-який момент може не стати ні газу, ні електрики. Якщо немає електрики, то ми їсти на газу зробимо. Є свічки і ліхтарики, але ми не готові на довгий час", — говорить жінка.
Вона додала: ситуація значно погіршилась з початку літа — обстріли почастішали, у повітрі постійно чути безпілотники. Щоб будинок був непомітним для FPV-дронів, на вікна наклеїла темну плівку.
"Кожну ніч ми очікуємо якусь небезпеку... Мама особлива: нам потрібен і лікар, і магазин, і аптека. Якщо закриються всі ці заклади, то сенсу жити тут уже немає. Нам треба шукати більш безпечне місце, де я не буду захищати маму ведмедем", — сказала Світлана.
Нині сім’я готується до евакуації, речі першої необхідності уже зібрані. Втім жінка не уявляє, як перевезти усе, що необхідно для догляду.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
