У ніч з 6 на 7 липня війська РФ атакували дронами селище Просяна, яке розташоване за 20 км від лінії фронту. Поцілили по цивільній інфраструктурі, зокрема, по закладу харчування та кількох житлових будинках. Місцева жителька Ганна, яка перебувала під час удару у своїй квартирі разом з родиною, каже: у помешканні пошкоджені вікна. Утім, найбільш понівечені — будівля їдальні та одноповерховий житловий будинок поруч. Жінка додає: хоча обстріли почастішали, а лінія фронту наближається, — її родина залишатиметься вдома до останнього.
Що ще про атаку кажуть місцеві жителі — читайте у матеріалі Суспільного. Місцева жителька Ганна розповідає: разом з чоловіком та сином уже лягли спати, коли, близько першої ночі, прокинулися від кількох потужних вибухів.
"У нас одне вікно виходить туди — в їдальню. Дивлюсь — усе кругом горить, шифер уже горів, і такі вогники всюди", — каже вона.
"Знайшли куток у коридорі — та ото втрьох там: син, я і жінка, — заховалися. А потім — хто в чому був, у тому й повибігали на вулицю", — розповів чоловік Ганни Володимир.
Подружжя розповідає: на весь будинок їхня родина — єдина, яка залишилася. Сусіди виїхали і залишили ключі, аби доглядали за квітами.
Жінка розповідає: найбільших пошкоджень зазнав сусідський одноповерховий будинок, де під час атаки РФ перебували троє людей.
"Повністю оцей дім згорів. Вони в такому шоці були — їх там придавило, ударило, у жінки — гематома на голові. А там ще паралізована людина, після інсульту", — каже Ганна.
Додає: наразі люди тимчасово переїхали до родичів, а сама жінка з чоловіком почали замислюватися над евакуацією до Дніпра.
"Дужче почали тут (бити — ред.). Раніше ж у нас не було такого. А зараз — постійно. Сьогодні знову десь вдарило. Це вже чути далеко було — там же Іванівка, Гаврилівка — там, взагалі, завал", — каже вона.
Від Просяної до лінії фронту — 20 кілометрів, розповідає голова Маломихайлівської громади Анатолій Зайцев. Розповідає: нині тут оголошена добровільна евакуація для родин з дітьми та маломобільних. "Наближаються (війська РФ — ред.), люди також відчувають і бояться залишатися", — каже він.
Та попри наближення лінії бойового зіткнення, розповідає Ганна, залишатиметься тут з родиною — до останнього.
"Звісно, не хочеться. Ну його ж — усе не забереш: оті крісла, дивани, холодильники. Город — усе треба прибирати. І все ж нажите роками, за 50 років… А тепер його все треба кидати", — каже Ганна.
Автор — Роман Михальчук
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
