У прифронтовій Новопавлівці на Дніпропетровщині, за менш як 5 кілометрів від лінії зіткнення, продовжує працювати поштарка Олена Тарасенко. Разом з водієм Володимиром вони щотижня заїжджають в село та видають пенсії місцевим, які залишаються в громаді.
Жінка розповіла Суспільному: опікується декількома прифронтовими селами, працювати доводиться під постійною загрозою обстрілів КАБами та дронами. Декілька разів самі потрапляли під атаки військ РФ.
"Новопавлівка мені дісталася з 1 лютого, в січні там вже такі масовані обстріли почалися. Пошту, мабуть, двічі розбивали. Один раз в школу прилетіло, а пошта поруч була. Потім другий раз прилетіло, там розформували відділення. І наділили участок Новопавлівки мені. Я людей не знала, люди мене не знали. Але налагодили все. Потім люди почали виїжджати, бо стали обстрілювати сильно. Тож тепер ми приїхали, швидко виплатили. Треба їхати — люди ж чекають", — сказала Олена.
За словами місцевої жительки Любові, у селі розбомблені десятки будинків, майже всі місцеві – виїхали. Вона додала: пошта – єдиний варіант купити продукти та отримати пенсію.
"Гуманітарки нам не привозять. Оце одна пошта ризикує. Пенсію отримуємо, і газети. І за світло платимо. Світла немає, а за нього платимо... Увесь центр розбили. Страшно їхати і дивитися, все в руїнах стоїть. Сидимо в хатах, як ото бомбити починають, ховаємося", — зазначила жінка.
"Один час було, що зарядили (обстрілювали — ред.) тиждень мабуть. А зараз не сильно. Але все одно нема ані світла, ані телефонів нема як зарядити. Мені до лікарів треба, я на ліках, а вони закінчилися. Не знаю, як далі бути", — додала ще одна місцева жителька Ольга.
За словами Олени Тарасенко, їм з водієм не раз доводилося потрапляти під обстріли.
"Десь з місяць тому поїхали до Мар'їнки, це вже ближче до Донецької області. Нас там бабуся чекала. Поїхали – виплатили бабусі пенсію, бабуся у нас скупилася, бо в них там ані магазинів, нічого немає. І я ж вийшла, стою розмовляю з бабусею. Чую – гуде щось, диринчить. Я до водія кричу: "Давай бігом сідаємо". Коли дрон зачепився у гілках. Ми швиденько сіли з водієм в автівку і поторохтіли. Аж тут на дорозі бачу, що "шахед" летить... Я тоді всі молитви згадала, які знала. Після того бабуся з того села вибралася, бо ракета прилетіла. Люди пішки йшли в безпечне місце сім кілометрів", — розповіла поштарка.
Вона додала: обслуговувала села Дачне і Філія, але людей там вже не залишилося, евакуювалися. За тиждень об'їжджає не лише Новопавлівку, а ще й Райполе, Новопідгородне, Іванівку, Чугуєве.
"Люди чекають нас, просять: "Ти ж нас не кинеш?". Кажу: "Поки ще тихо більш менш, то буду працювати до останнього... Вдома чоловік підтримує, дзвонить без кінця: "Ти як, ти де, чи все в порядку?"... А я, я повинна виконувати свою роботу. Треба, люди чекають. Там (у селах — ред.) позалишалися лише пенсіонери, самотні люди...", — сказала Олена.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
